- •Аналіз історичного джерела (б.Грінченко “Словарь української мови”)
- •Аналіз історичного джерела (Білоцерківський договір 1651 р. Б. Хмельницького)
- •Аналіз історичного джерела (Декларація про державний суверенітет України)
- •Аналіз історичного джерела (Дзюба і. “Інтернаціоналізм чи русифікація”)
- •Аналіз історичного джерела (Закон “про п’ять колосків” від 7 серпня 1932 р.)
- •Аналіз історичного джерела (збірка законів “Руська правда”)
- •Аналіз історичного джерела (Зборівський договір 1649 р. Б. Хмельницького)
- •Аналіз історичного джерела (і Універсал Центральної ради)
- •Аналіз історичного джерела (іv Універсал Центральної ради)
- •Аналіз історичного джерела (іі Універсал Центральної ради)
- •Аналіз історичного джерела (ііі Універсал Центральної ради)
- •Аналіз історичного джерела (Конституція 1710 р. П. Орлика)
- •Аналіз історичного джерела (Литовські статути 1529, 1566, 1588 рр.)
- •Аналіз історичного джерела (Літопис Самійла Величка)
- •Аналіз історичного джерела (м. Костомаров “Книга буття українського народу”)
- •Аналіз історичного джерела (м. Міхновський “Самостійна Україна”)
- •Аналіз історичного джерела (Московська угода (Березневі статті б. Хмельницького 1654 р.)
- •Аналіз історичного джерела (п. Скоропадський “Грамота до всього українського народу”)
- •Аналіз історичного джерела (Пересопницьке євангелія 1556–1561 рр. Та Острозька Біблія 1581 р.)
- •28. Військово-політичний устрій Запорозької Січі.
- •30 Внутрішня і зовнішня політика київських князів (кінець іх – початок хii ст.).
- •31 Гайдамацький рух/ коліївщина
- •32 Геополітичнізміни в СхіднійЄвропі у XVIII
- •33 Голодомор 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947
- •34 Державний устрій України
- •35 Державотворчі процеси на українських землях (до іх ст.)
- •36 Західноукраїнська Народна Республіка (1918–1923 рр.)
- •37Історичний портрет (військовий діяч Роман Шухевич)
- •38. Історичний портрет (гетьман Богдан Хмельницький)
- •39.Історичний портрет (гетьман Іван Мазепа)
- •40Історичний портрет (гетьман Петро Дорошенко)
- •41.Історичний портрет (гетьман Петро Сагайдачний)
- •42. Історичний портрет (громадський діяч Михайло Драгоманов)
- •Історичний портрет (громадсько-політичний діяч Кость Левицький)
- •44.Історичний портрет (історик і державний діяч Михайло Грушевський)
- •45.Історичний портрет (княгиня Ольга)
- •46.Історичний портрет (князь Василь-Костянтин Острозький)
- •Історичний портрет (князь Володимир Великий)
- •Історичний портрет (князь Володимир Мономах)
- •Історичний портрет (князь Данило Галицький)
- •Історичний портрет (князь Дмитро Вишневецький)
- •Історичний портрет (князь Ярослав Мудрий)
- •Історичний портрет (кошовий Петро Калнишевський)
- •Історичний портрет (мислитель Григорій Сковорода)
- •Історичний портрет (митрополит Андрій Шептицький)
- •Історичний портрет (митрополит Петро Могила)
- •Історичний портрет (науковець Михайло Максимович)
- •Історичний портрет (національний пророк Тарас Шевченко)
- •Історичний портрет (політичний діяч Євген Коновалець)
- •Історичний портрет (політичний діяч Степан Бандера)
- •Історичний портрет (політичний і державний діяч в’ячеслав Чорновіл)
- •Історичний портрет (політичний і державний діяч Симон Петлюра)
- •1917–1918 Роки
- •1919–1920 Роки
- •В еміграції
- •Вбивство
- •62 Історія України як суспільний процес і наука
- •63 Козацтво, його місце та роль в українській історії.
- •65. Кріпосницька система в Україні
- •66. Нацистський окупаційний режим. Гітлерівська політика державного терору.
- •68. Національно-визвольна війна
- •69 Основні суперечності та труднощі конституційного процесу в україні від 1996 року
- •70. Особливості політичного життя та соціально-економічного розвитку Західної України в міжвоєнний період (1918–1939 рр.).
- •71 Особливості політичного та соціально-економічного розвитку України в 1990 –х р.
- •73 Повоєнна відбудова в урср, її особливості (1944 – початок 1950-х рр.)
- •74 Політика більшовиків: “воєнний комунізм” і Неп в Україні (1919–1929 рр.)
- •75. Україна у складі російської та abctpo-угорської імперій. Епоха національного відродження (кінець XVIII — кінець XIX ст.)
- •76.Політика українізації (1923 – початок 1930-х рр.), її наслідки.
- •Радянська армія в боях за звільнення України (1943–1944 рр.): масштаби військових операцій та ціна здобутих перемог.
- •78. Економічна політика імперського уряду Наддніпрянській Україні в пореформений період
- •80 Соціально-економічне становище західноукраїнських земель у “довгому” хіх ст.
- •81 Соціально-економічні реформи Микити Хрущова та їхні наслідки в Україні
- •82 Сталінщина, її сутність і наслідки в 1930-х роках
- •83 Україна в період жданівщини. Націоналістичний рух на західноукраїнських землях у 1944 – на початку 1950-х рр.
- •84 Україна на шляху державної незалежності 1990-1991
- •85 Україна та українське питання у роки Першої світової війни.
- •87 Українська Держава Павла Скоропадського.
- •88 Українська козацька держава – Військо Запорозьке.
- •89 Українська революція доби Директорії. Друга унр (1918–1921 рр.)
- •90 Українська революція доби Центральної ради.
- •91 Українське питання напередодні та на початку Другої світової війни. Перший етап німецько-радянської війни на території України (друга половина 1941 – перша половина 1942 рр.)
- •93 Український національний рух (друга половина хіх ст.): характеристика та регіональні особливості.
- •95 Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •96 Укр. Землі в складі Речі Посполитої.
- •97 Українські партії XIX — на початку XX ст.
- •98. Урср у складі срср
- •99 Церковне питання в Русі-Україні
- •100 Черкащина – край б. Хмельницького і т. Шевченка: історія області.
Історичний портрет (політичний і державний діяч в’ячеслав Чорновіл)
В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (*24 грудня 1937 с. Єрки,Черкаської області — †25 березня 1999, Бориспіль,Київської області) — український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х — 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Ніколаса Томаліна (1975).
Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.
Разом із іншими видатними діячами започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду» (1967–1969, 1972–1979, 1980–1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Сумарно пробув у неволі 17 років. У 1990-92 рр. — голова Львівської обласної ради. Народний депутат України з березня 1990 р.
Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р (2 місце, 7 420 727 голосів або 23,27%). З 1992 р. і до смерті — голова Народного Руху України. З жовтня 1991 — Гетьман українського козацтва. З 1995 року член української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Тричі одружений. З першою дружиною — Іриною Брунець мав сина Андрія, від другої — Олени Антонів — Тараса. Третьою дружиною стала відома дисидентка Атена Пашко.[3]
Загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Чимала частина суспільства досі переконана, що Чорновола прибрали як небезпечного конкурента на майбутніх президентських виборах. Похований у Києві наБайковому кладовищі на центральній алеї. У похороні взяли участь сотні тисяч людей.
Історичний портрет (політичний і державний діяч Симон Петлюра)
Си́мон Васи́льович Петлю́ра (* 10 (22) травня 1879, Полтава — † 25 травня 1926, Париж) — український державний і політичний діяч,публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил. Дядько (по-матері, вуйко) патріарха Мстислава.[1]
Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 1920 р.).
1914–1917
Після переїзду до Відня керівників Союзу Визволення України через окупацію Львова російськими військами вони через Осипа Назарука звернулись до С.Петлюри з пропозицією організувати, очолити всенародний здвиг в підросійській Україні. Даючи відповідь 18 грудня 1914 р. через О.Назарука, оминув численні рогатки царської цензури.[15]
У роки Першої світової війни (з 1916 по березень 1917 року) був працівником Союзу земств і міст, головою Українського Військового Комітету Західного фронту у Мінську. Своє ставлення до війни виклав у статті-відозві «Війна і українці». У цій публікації доводив, що українці лояльно виконують свій обов'язок перед Російською державою і висловлював надію, що в майбутньому ставлення російської влади до українського питання зміниться.
