29. Психічні особливості педагогічної діяльності вихователя

  Педагогічна діяльність - це діяльність дорослих членів суспільства, професійною метою яких є виховання підростаючих поколінь. Їй притаманні специфічні форми організації, зміст і способи здійснення. Пріоритетними для розвитку дитини дошкільного віку є спілкування і мовленнєвотворча діяльність у спеціально організованому середовищі. Одна з функцій професійної педагогічної діяльності вихователя дитячого садка-гностична. Ця функція припускає, що вихователь вміє пізнавати індивідуальні, вікові та особистісні особливості дітей, що необхідно педагогу для забезпечення індивідуального підходу до дітей. Педагогічна діяльність — складна й багатокомпонентна. З усього розмаїття її компонентів Н.В. Кузьміна виділяє три: змістовний, методичний і соціально-психологічний. Вони утворюють внутрішню структуру педагогічного процесу. Єдність і взаємозв'язок цих компонентів дозволяють реалізовувати повною мірою завдання педагогічної системи. Високої педагогічної майстерності досягають лише вихователі, в яких чуйне, доброзичливе ставлення до дітей поєднується з умінням справляти вольовий тиск на них, виявляти вимогливість, а іноді й суворість. Якщо у вихователя, загалом м'якої, доброї людини, слабо розвинуті вольові якості, він не може добиватися хорошої дисципліни дітей під час навчальних занять, ігор та інших навчаль-новиховних заходів. Доброта, чуйність у поєднанні з добре розвинутими вольовими якостями є необхідною умовою роботи вихователя дошкільного закладу. Особливості розвитку та формування готовності майбутнього вихователя ДНЗ до професійної діяльності є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки жодна інша професія не ставить таких вимог до людини, як професія педагога, вчителя, вихователя. Вихователь дошкільного навчального закладу є головною постаттю. Саме від його професійності залежить інтелектуальне, духовне, соціальне,емоційне становлення особистості дітей дошкільного віку

30. Новоутворення дошкільного періоду

Дошкільний вік є важливим етапом формування особистості, результатом якого є поява в кінці періоду ряду особистісних новоутворень. Становлення внутрішньої психічної життя і внутрішньої саморегуляції пов'язане з цілою низкою новоутворень у психіці й у свідомості дошкільника. На кожному етапі розвитку та чи інша функція виходять на перше місце. Так, в ранньому віці головною психічною функцією є сприйняття.  У дошкільному віці дитина починає керуватися в своїй поведінці засвоєними моральними нормами. Спочатку у неї формуються моральні уявлення та оцінки, джерелом яких є спілкування з дорослими, сприймання казок, мультфільмів та оповідань етичної тематики. Паралельно з пізнанням навколишнього світу дошкільник інтенсивно пізнає самого себе. Дитина починає усвідомлювати свої бажання, дії у їх відповідності етичним нормам - формується її образ "Я". Пам'ять стає в центр свідомості дитини, і вона приводить до істотних змін в психічному житті дошкільника. Мислення у дітей перестає бути наочно-дієвим. На основі адекватної самооцінки та почуття власної гідності у дошкільняти проявляється схильність до самоствердження. Однак прагнення дитини до самоствердження, прояви її самостійності підлягають оцінці дорослих. Батьки та вихователі дітей цього віку повинні стежити за тим, щоб їх виховні методи не породжували у дитини тривогу та почуття провини. Формуються у дошкільників і розумові дії та операції, які стосуються розв'язування пізнавальних та особистих завдань. Тоді у дитини з'являється внутрішнє, особисте життя, спершу в пізнавальній сфері, а потім і в емоційно-мотиваційній. Для її пізнавальних процесів характерний синтез зовнішніх і внутрішніх дій, об'єднаних у єдину інтелектуальну діяльність. У сприйманні він представлений перцептивними діями; в увазі - вмінням керувати і контролювати зовнішній і внутрішній плани дій; у пам'яті - об'єднанням зовнішнього і внутрішнього структурування матеріалу під час його запам'ятовування і відтворення; в мисленні - об'єднанням у цілісний процес наочно-дійового, наочно-образного і словесно-логічного способів розв'язання практичних завдань. У дошкільному віці уява, мислення та мовлення тісно пов'язані. їх синтез здатність творити образи та довільно маніпулювати ними за допомогою мовних самоінструкцій. Це означає, що у дитини виникає та починає успішно функціонувати внутрішнє мовлення як засіб мислення, з'являється опосередкована певними уявленнями довільна поведінка. Одночасно завершується процес опанування мови як засобу спілкування, що створює основу для активізації виховання і розвитку дитини як особистості. У процесі виховання відбувається засвоєння необхідних моральних норм, форм і правил культурної поведінки.