67. Аналіз моделі окремих договорів, які не відповідають вимогам закону

• Якщо ж укладений договір не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності, він визнається недійсним в силу припису закону

• (ЦК: ст. 215) Недійсний правочин — це правочин, що не відповідає вимогам закону.

68. Проблеми кваліфікації договорів такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, є фіктивними та удаваними.

Кваліфікація – це висновок про відповідність ознак діяння ознакам, закріплених у відповідних нормах.

Кваліфікація договору характеризується:

• Оцінкою поведінки особи, спрямованої на укладання, зміни, розірвання чи виконання цивільного договору

• Оцінка здійснюється на підставі норм ЦК України.

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення:

• конституційних прав і свобод людини і громадянина,

• знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,

• держави, Автономної Республіки Крим,

• територіальної громади,

• незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

--------------------------------------

• Як відомо, ЦК УРСР передбачав норми про недійсність угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства (ст. 49).

Так, згідно зі ст. 49 ЦК УРСР за угодою, укладеною з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, та за наявності умислу у обох сторін все одержане ними за угодою стягується в доход держави, а в разі виконання угоди лише однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Стаття 228 нового ЦК є певним аналогом ст. 49 ЦК 1963 р., оскільки встановлює нікчемність правочинів, спрямованих на порушення конституційних прав та свобод громадян та на порушення основ правопорядку в суспільстві.

Однак, на відміну від ст. 49 ЦК 1963 р., у ст. 228 не визначені безпосередньо правові наслідки нікчемності "антипублічного правочину".

-----------------------------------

• Фіктивний правочин - це правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином

ЦК (ст. 234) називає такі правочини фіктивними, на відміну від ЦК УРСР, в якому застосовувався термін "мнима угода".

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний.

При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Причому такі цілі можуть бути:

• протизаконними (наприклад, укладення громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації)

• або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.

Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, у тому числі у разі його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

У постанові ПВСУ “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 р. № 3 цілком слушно було зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків (п. 16).

Викладена правова позиція стосується тих правочинів, сторони яких дійсно мали на меті досягти відповідного правового результату. Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

--------------------

Удаваний правочин - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили

ЦК України:

Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Коментар:

1. Удаваний правочин - це правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Наприклад, укладається договір дарування з метою приховання договору купівлі-продажу для обходу переважного права учасників спільної часткової власності на купівлю частки, що продається; або видається генеральна довіреність на автомобіль з правом його продажу з метою приховання договору купівлі-продажу.

В даній ситуації існують два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

2. Закон прямо не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.