- •2. Закріплення у цку особистих немайнових прав людини як основу цивільного права.
- •3. Система соціальних регуляторів цивільних відносин та взаємодія між ними.
- •4. Система національного цивільного законодавства.
- •5. Проблеми застосування цк до регулювання сімейних відносин. Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
- •6. Моделі формулювання правових презумпцій у Цивільному та Сімейному кодексах. Значення правових презумпцій як механізму законодавчої техніки.
- •Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства
- •8. Правомірна поведінка (дії) як підстава виникнення цивільних правовідносин.
- •9. Неправомірна поведінка як підстава виникнення цивільних правовідносин.
- •10. Застосування судом принципу верховенства права при вирішенні цивільних справ.
- •11. Юридична відповідальність учасників цивільних та сімейних відносин
- •12. Поняття протиправної поведінки. Суб’єкт протиправної поведінки
- •13. Конституційний принцип особистої відповідальності та його реалізація у Цивільному та Сімейному кодексах
- •14. Теорія «відповідальності за чужу вину»
- •15. Вина. Форми вини. Теорія відповідальності без вини
- •6. Відповідальність без вини, поняття джерела підвищеної небезпеки
- •16. Матеріальний характер цивільної відповідальності: виключність чи альтернатива
- •17. Форми (види) відповідальності у Цивільному та Сімейному кодексах
- •18. Співвідношення понять «шкода» та «збитки» - не повне
- •19. Види збитків. Вимога повного відшкодування збитків. Випадки відшкодування збитків у підвищеному та зменшеному розмірі.
- •20. Взаємозв’язок збитків та неустойки Стаття 624. Збитки і неустойка
- •21. Поняття моральної шкоди. Проблема права юридичної особи на відшкодування моральної шкоди
- •22. Способи залагодження моральної шкоди
- •23. Грошовий спосіб відшкодування моральної шкоди. Проблема Визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди
- •24. Суб’єкти права на відшкодування моральної шкоди
- •25. Особисті немайнові права як основа цивільного та сімейного права
- •1) Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, якими фізична особа володіє довічно:
- •2) Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи:
- •26. Абсолютність особистих немайнових прав. Особисті немайнові права – надбання кожного і всіх. Особисті немайнові права як категорія матеріальна
- •27. Право на життя. Цивільно-правові засоби забезпечення права на життя
- •Стаття 281. Право на життя
- •28. Посилення охорони нешлюбного материнства за Сімейним кодексом України. Матеріальне заохочення материнства як засіб протидії абортам
- •29. Самозахист. Самоуправство. Самосуд. Порівняння понять
- •30. Новели Глави 19 «Позовна давність» та проблеми їх застосування
- •1. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
- •31. Держава Україна як учасник цивільних відносин
- •32. Речі. Класифікація речей та їх цивільно-правове значення
- •33. Гроші в цивільному праві. Функції грошей в цивільних відносинах
- •34. Термін «Майно» та сфера його застосування у Цивільному кодексі
- •35. Інформація як об’єкт цивільних прав
- •36. Житловий будинок як об’єкт цивільних прав
- •37. Цивільна відповідальність в системі юридичної відповідальності
- •38. Випадок і непереборна сила та їх вплив на цивільні відносини
- •39. Представництво за законом Стаття 242. Представництво за законом
- •40. Представництво за довіреністю Стаття 244. Представництво за довіреністю
- •41. Дія в інтересах іншої особи без доручення
- •42. Соціальне призначення інституту позовної давності
- •43. Право на захист від недобросовісної інформації
- •44. Право на індивідуальність
- •45. Віндикація
- •46. Право на самозахист. Право на самозахист у договірних відносинах
- •47. Право на свободу договору і договір про приєднання
- •48. Новели Глави 55 цк України
- •49. Новели Глави 57 цк України
- •50. Правочин як вольовий акт
- •51. Обґрунтованість поділу юридичних осіб на два види: приватного і публічного права
- •52. Мотив правочину. Проблема помилки та обману в мотивах
- •53. Співвідношення понять: згода, домовленість, угода, договір
- •54. Особливість попереднього договору. Можливість забезпечення виконання попереднього договору завдатком
- •55. Неустойка, функції неустойки. Неустойка в цивільному та сімейному праві
- •56. Відмова від виконання договору
- •57. Цивільно-правові засоби забезпечення стабільності договору
- •58. Власник і добросовісний набувач. Колізія інтересів та їх вирішення
- •59. Співвідношення понять угода, згода, домовленість, правочин, договір
- •60. Справедливість, добросовісність, розумність як критерії змісту договору
- •61. Теорія збиткового договору: проблеми теорії та практики
- •62. Свобода договору. Закон, мораль як межі свободи договору
- •63. Аналіз теорії «обмеження свободи договору»
- •64. Розширення межі свободи договору у Цивільному кодексі України
- •65. Правові наслідки вчинення правочину (укладення договору) без вільної та повної згоди його учасників
- •66. Проблема правових наслідків помилки та обману в мотивах вчинення правочинів
- •67. Аналіз моделі окремих договорів, які не відповідають вимогам закону
- •68. Проблеми кваліфікації договорів такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, є фіктивними та удаваними.
- •69. Правові наслідки недійсності право чинів (договорів)
- •70. Сфера застосування договорів на користь третьої особи
- •71. Розірвання договору. Припинення договору та визнання його недійсним. Порівняння понять.
- •72. Позика, позичка – порівняння понять
- •73. Захист прав покупця
- •74. Договори позики, кредитний договір – порівняння понять
- •75. Правомірна поведінка як підстава виникнення недоговірного зобов’язання
- •76. Правові наслідки рятування життя, здоров’я, майна іншої особи
- •77. Поняття сім’ї та його значення
- •78. Співвідношення понять: припинення шлюбу, розірвання шлюбу, недійсність шлюбу
- •79. Проблеми застосування ст.Ст. 57 та 61 ск України
- •80. Аліментні зобов’язання подружжя. Новели правового регулювання
- •81. Аліментні зобов’язання батьків та дітей. Новели правового регулювання
- •82. Проблемні питання змісту шлюбного договору
- •83. Договірне регулювання відносин по утриманню
- •84. Усиновлення. Новели правового регулювання
3. Система соціальних регуляторів цивільних відносин та взаємодія між ними.
ЦК визнає існування цілої системи соціальних регуляторів цивільних відносин: закон, договір, правові звичаї, моральні засади суспільства.
Закон - це нормативно-правовий акт, що приймається в особливому порядку органом законодавчої влади або референдумом, має вищу юридичну чинність і регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
В ЦК використовується термін "моральні засади"; у ст. 442 цього ж кодексу - "моральність населення"
Деякі фахівці ототожнюють терміни "моральні засади" й "моральність" і прирівнюють їх до поняття "суспільна мораль". Законодавче визначення останнього закріплено у ст. 1 Закону України "Про захист суспільної моралі": це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.
4. Система національного цивільного законодавства.
Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.
До системи цивільного законодавства належать:
1. Конституція України від 28.06.1996 р., у нормах якої закладені засади регулювання відносин власності, особистих немайнових прав, відносин інтелектуальної власності, підприємницької діяльності тощо.
2. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України, прийнятий 16.01.2003 р. (набрав чинності 01.01.2004 р.) Він є кодифікованим (зведеним) законом галузі та основою всієї системи актів цивільного законодавства України.
За структурою даний кодекс складається з 1308 статей, 90 глав, зібраних у шести книгах: книга 1 - Загальні положення; книга 2- Особисті немайнові права фізичних осіб; книга 3 - Право власності та інші речові права; книга 4 - Право інтелектуальної власності; книга 5 - Зобов’язальне право; книга 6 - Спадкове право.
3. Крім Цивільного кодексу України, до системи цивільного законодавства належать і деякі інші кодекси, які містять цивільно-правові норми: Сімейний кодекс України, який визначає правовий режим майна подружжя та порядок укладення шлюбного контракту; Житловий Кодекс - норми, якого регулюють відносини користування житловим приміщенням та передачі його у власність; Земельний кодекс України - визначає правила щодо оренди земельних ділянок, виникнення та реалізація права власності на них.
4. Наступним джерелом цивільного є закони України, норми яких спрямовані на регулювання відповідних цивільно-правових відносин («Про господарські товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців») та багато інших.
5. Окрему категорію актів цивільного законодавства складають підзаконні нормативно-правові акти Президента та Кабінету Міністрів України.
6. До джерел цивільного законодавства також належать і нормативно- правові акти інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, тобто ті, які видаються міністерствами та держкомітетами, іншими центральними органами виконавчої влади та регулюють діяльність у певній галузі або правовий статус певних категорій суб’єктів цивільного права.
7. Окреме місце в системі цивільного законодавства займають міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, які становлять окрему частину національного законодавства. Міжнародні договори мають пріоритет перед національним законодавством, отже, якщо в міжнародному договорі встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені національним законом, застосовуються правила міжнародного договору (ст. 10 ЦК України).