29. Самозахист. Самоуправство. Самосуд. Порівняння понять

Самозахист

ЦКУ, ст. 19, ч. 1: Особа має право на самозахист свого Ц-права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені ЗУ та не суперечать моральним засадам суспільства.

Підстави для застосування самозахисту - не лише порушення і протиправні посягання власних прав особи, але й прав інших осіб, коло яких не обмежується ЗУ.

Наприклад,

ЦКУ, ст. 1158, ч. 1: Якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

Очевидно, що ці дії можуть також мати ознаки самозахисту.

Зміст самозахисту полягає у застосуванні особою засобів протидії, які не заборонені та не суперечать моральним засадам суспільства. Ці заборони передбачені в

ЦКУ, ст. 1169, ч. 1: Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у т.ч. у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

ЦКУ, ст. 1169, ч. 2: Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені ЗУ та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

Самоуправство

Пам»ятаю як Ромовська на останньому семінарі приводила приклад про арбуз, який спочатку був посаджений на теріторіі власника цього арбуза, але поки цей арбуз вирощувався, він переліз через забір до сусіда, і цей сусід його привласнив – вона пояснювала, що це самоуправство, але я все одно не розумію, як арбуз може перелізти до сусіда, якщо семена арбуза вже посаджені в землю на територіі власника.

Самоуправство, тобто самовільне, всупереч встановленому законом порядку, здійснення свого дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям,

полягає у самовільному, всупереч встановленому законом порядку, здійсненні свого Дійсного або гаданого права, що не завдало істотної шкоди громадянам або державним чи громадським організаціям. До того ж дійсним правом необхідно вважати право, яке особа набуває на підставі закону або іншого нормативно-правового акта, а гаданим - право, якого особа не має, але, добросовісно помиляючись, вважає таким, що в неї є. Оскільки Конституція України встановлює, що закріплені нею права і свободи людини і громадянина не є вичерпними, невід'ємною ознакою самоуправства є порушення законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, яке, однак, не завдало їм істотної шкоди.

Самосуд - позасудова розправа, яку здійснюють здебільшого натовп, група осіб чи окрема особа. 

Доречно нагадати, що самосуд, по суті, є заміною державного правосуддя. Самосудом вважається незаконна розправа зі злочинцем (справжнім або гіпотетичним) без звернення до відповідних державних органів. Самосуд, як правило, здійснюється з метою забезпечення справедливості. Він є крайнім засобом, до якого вдаються тоді, коли на державу не можна сподіватися. Той, хто робить самосуд, розуміє, що він діє незаконно і понесе за це відповідальність. Не виключено - дуже сувору. Але це його не стримує, він свідомо йде на вчинення очевидно незаконного дії. Оскільки іншого виходу в державі, де він живе, - не бачить.У більш широкому суспільному розумінні, самосуд - це опір державі, що містить елемент бунтарства. Події, пов'язані з самосудом, можуть послужити детонатором до більш глобальним суспільним збурень. У всякому разі, самосуд свідчить про наявність великої системної суспільної проблеми. Завдання держави - не допускати появи такої проблеми, а в разі її виникнення - невідкладно вжити заходів до її вирішення