62. Свобода договору. Закон, мораль як межі свободи договору

Забезпечення регулятивної функції ЦП-договору - низка принципових положень Ц-ЗУ:

Свобода договору закріплена як одна з принципових засад Ц-ЗУ

ЦКУ, ст. 3, ч. 1, п. 3: Загальними засадами Ц-ЗУ є свобода договору.

За такого підходу свобода договору є своєрідною межею законодавчого втручання у Ц-і (приватні) відносини сторін

ЦКУ, ст. 6, ч. 1: Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами Ц-ЗУ, але відповідає загальним засадам Ц-ЗУ.

ЦКУ, ст. 6, ч. 2: Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами Ц-ЗУ, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

ЦКУ, ст. 6, ч. 3: Сторони в договорі можуть відступити від положень актів Ц-ЗУ і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів Ц-ЗУ, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів Ц-ЗУ випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Свобода договору

ЦКУ, ст. 627, ч. 1: Відповідно до ЦКУ, ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів Ц-ЗУ, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ЦКУ, ст. 627, ч. 2: У договорах за участю ФО - споживача враховуються вимоги ЗУ про захист прав споживачів.

ЦКУ, ст. 215, ч. 1: Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ЦКУ, ст. 203, ч. 1-3, 5 та 6.

ЦКУ, ст. 203, ч. 1: Зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам Ц-ЗУ, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В ЦКУ, ст. 203 не розкривається зміст «моральних засад суспільства», яким має відповідати правочин. Думається, що у будь-якому разі необхідно уникати розширеного тлумачення цього поняття, адже це може призвести до довільного визнання недійсним правочину, у якому поведінка його учасників не містить ознак істотної суспільної небезпеки.

За таких обставин правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, має вважатися не чинним, якщо ці моральні засади у прямій чи загальній формі знайшли своє нормативне закріплення, наприклад, як це передбачено у КУ, ЗУ «Про захист суспільної моралі».

63. Аналіз теорії «обмеження свободи договору»

Акти Ц-ЗУ і договір

ЦКУ, ст. 6, ч. 1: Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами Ц-ЗУ, але відповідає загальним засадам Ц-ЗУ.

ЦКУ, ст. 6, ч. 2: Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами Ц-ЗУ, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

ЦКУ, ст. 6, ч. 3: Сторони в договорі можуть відступити від положень актів Ц-ЗУ і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів Ц-ЗУ, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів Ц-ЗУ випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

ЦКУ, ст. 6, ч. 4: Положення ч. 1,2 і 3 цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Свобода договору

ЦКУ, ст. 627, ч. 1: Відповідно до ЦКУ, ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів Ц-ЗУ, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

ЦКУ, ст. 627, ч. 2: У договорах за участю ФО- споживача враховуються вимоги ЗУ про захист прав споживачів.

В ЦКУ, ст. 627 наголошується на свободі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Проте зміст договірної свободи сторін є значно ширшим.

Окрім можливості вибору контрагента і визначення змісту договору, свобода договору включає також:

а) вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини;

б) свобода вибору сторонами форми договору;

в) право сторін укладати як договори, передбачені законом (поіменовані договори), так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать (непоіменовані);

г) право сторін за своєю угодою змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору;

д) визначати способи забезпечення договірних зобов'язань;

можливість установлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов'язань тощо.

Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Ця риса договірної свободи має особливо проявлятися в умовах ринкової економіки і відповідати ідеї вільних ринкових відносин. Звичайно, і в нинішніх умовах обов'язок певних суб'єктів укласти договір може випливати з актів державних органів, зокрема,з державного замовлення або із добровільно прийнятого стороною зобов'язання,наприклад, з попереднього договору.

Свобода договору проявляється також у можливості особи вільно обирати собі партнера у майбутньому договірному зв'язку.

На відміну від часів планово-адміністративної системи, коли жорстке планування матеріально-технічного постачання, поставок товарів, перевезення вантажів, будівельних робіт, кредитів, дефіцит багатьох матеріальних і грошових ресурсів обумовлювали прив'язку споживача до конкретних послугонадавачів через індивідуалізовані планові акти, в сучасних умовах розширюється свобода вибору контрагента у тих господарських зв'язках, де раніше такий вибір обмежувався законом (укладення клієнтами договорів на розрахунково-касове обслуговування з кількома банками, вільний вибір постачальника на оптовому ринку електроенергії тощо).

Разом з тим у ЗУ можуть передбачатися й певні обмеження щодо участі в договорі окремих осіб.

Так, учасники повного товариства не мають права від свого імені та у своїх інтересах укладати угоди, мета яких збігається з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім АТ), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності (ЗУ «Про господарські товариства»,ст. 70).

Проявом договірної свободи є право сторін обирати за своєю згодою форму договору, якщо тільки ЗУ для окремих видів договорів не встановлена певна форма. У разі заперечення однією із сторін самого факту вчинення договору або оспорювання окремих його частин сторони не мають права посилатися на показання свідків. Як наявність самого правочину, так і його зміст можуть доводитися письмовими доказами або за допомогою засобів аудіо- та відеозапису.

Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка передбачена ЦКУ, має наслідком його недійсність лише у випадках, що прямо зазначені у ЗУ (наприклад, при заставі за ЦКУ, ст.577).

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові в силу чинного законодавства.

Виявом свободи договору є право осіб укладати договори, які передбачені ЗУ, так і договори, які хоч ЗУ не передбачені, але йому не суперечать. Потребами практики зумовлена поява у нашому Ц-обороті нових видів договорів, які раніше ЗУ не регламентувало (аудит, факторинг, консигнація, лізинг, франчайзинг тощо). Проте ЗУ не може містити вичерпного переліку всіх можливих договорів як актів вільного вияву волі та ініціативи суб'єктів. Важливо, щоб обраний сторонами договір не суперечив ЗУ. Це стосується і права сторін укладати змішані договори, в яких містяться елементи різних договорів.

Елементом свободи договору є право сторін за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору. Це право є логічним продовженням свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору.

Свобода договору проявляється і при виборі сторонами способів забезпечення договірних зобов'язань (неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання тощо), причому в договорі можуть бути передбачені інші, крім зазначених у законі, способи забезпечення зобов'язань (ст. 546 ЦК). Існують певні межі і для вільного розсуду сторін й при покладенні відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Зокрема, на власний розсуд сторін передано вирішення питання щодо вибору і застосування форм відповідальності та їх співвідношення при порушенні договору (відшкодування збитків, неустойка, завдаток). Зростання ролі договору в регулюванні приватноправових відносин обумовлює можливість для сторін на свій розсуд формулювати умови договору про неустойку, якщо вона не передбачена ЗУ, визначати її розмір, порядок обчислення, умови застосування тощо.

Свобода договору не є безмежною, вона існує в рамках чинних нормативно-правових актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін мають грунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості.