55. Неустойка, функції неустойки. Неустойка в цивільному та сімейному праві

ЦКУ, ст. 549, ч. 1: Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право вибору грошової або майнової неустойки належить сторонам зобов'язання. Вони повинні визначити предмет неустойки у момент укладення угоди про неї.

Різновиди неустойки

ЦКУ, ст. 549, ч. 2: Штрафом є неустойка, що обчислюється у % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Кваліфікуючі ознаки штрафу:

а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо);

б) обчислення у % від суми невиконаного або неналеж­но виконаного зобов'язання.

ЦКУ, ст. 549, ч. 3: Пенею є неустойка, що обчислюється у % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Кваліфікуючі ознаки пені:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у % від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Поза увагою ЦКУ залишилися:

- неустойки, що визначаються у твердій сумі або у кратному розмірі до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;

- триваючі неустойки за прострочення виконання негрошового зобов'язання (зокрема, прострочення передання речі);

- неустойки, що нараховуються не за кожний день, а за кожний тиждень, місяць прострочення тощо.

Це не означає, що сторони договірних відносин не вправі забезпечувати свої зобов'язання подібними неустойками. Однак при цьому для запобігання невідповідності положень договору нормам ЗУ слід відмовитися від використання термінів «штраф» та «пеня».

Також неустойка знайшла правове регулювання також у положеннях ГКУ, у яких для її визначення застосовується термін «штрафні санкції».

ГКУ, ст. 230, ч. 1: Штрафними санкціями у ГКУ визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розуміння господарських санкцій у ГКУ є дещо ширшим, ніж поняття ЦП-неустойки. Під штрафними санкціями ГКУ розуміє також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей ЗУ (наприклад, санкції, передбачені ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

ЦП-неустойка - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (ЦП-их) зобов'язань, і не може застосовуватись до інших видів правовідносин.

Підстави виникнення права на неустойку

ЦКУ, ст. 550, ч. 1: Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

На відміну від загального виду ЦП-відповідальності - відшкодування збитків, для застосування якого необхідна наявність 4 умов (протиправної поведінки, шкоди (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини порушника), для покладення на боржника ЦП-відповідальності у вигляді неустойки необхідною та достатньою є наявність лише 2 умов:

а) протиправної поведінки;

б) вини боржника.

Наявність чи відсутність у кредитора збитків, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виникли, не приймаються до уваги при вирішенні спору про стягнення з боржника суми неустойки.

Оскільки стягнення неустойки - самостійна міра ЦП-відповідальності,

ЦКУ, ст. 550, ч. 2: % на неустойку не нараховуються.

До стягнення неустойки як міри ЦП-відповідальності застосовуються загальні підстави звільнення особи від ЦП-відповідальності:

ЦКУ, ст. 550, ч. 3: Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (ЦКУ, ст. 617).

ЦКУ, ст. 617, ч. 1: Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Предмет неустойки

ЦКУ, ст. 551, ч. 1: Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Предметом неустойки за загальним правилом можуть бути тільки повністю оборотоздатні речі. Обмежено оборотоздатні речі, що можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у Ц-обороті допускається за спеціальним дозволом, можуть встановлюватися в якості неустойки тільки у відносинах між суб'єктами, наділеними правом мати такі об'єкти або відповідними дозволами на використання таких об'єктів.

ЦКУ, ст. 551, ч. 2: Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом Ц-ЗУ.

Розмір неустойки, встановлений ЗУ, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом Ц-ЗУ, крім випадків, передбачених ЗУ.

ЦКУ, ст. 551, ч. 3: Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

ЦКУ не наводить переліку таких обставин, це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації.

Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його на наслідків тощо.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням сторони.

Правові наслідки сплати (передання) неустойки

ЦКУ утверджує принцип реального виконання зобов'язання:

ЦКУ, ст. 552, ч. 1: Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Боржник, який сплатив неустойку, зобов'язаний також виконати своє зобов'язання в натурі, тобто передати річ, виконати роботи, надати послуги, сплатити гроші або виконати інші обов'язки, що покладені на нього договором.

ЦКУ, ст. 552, ч. 2: Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Неустойка в сімейному праві - відповідальність за прострочення сплати аліментів

СКУ, ст. 196, ч. 1: При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

СКУ, ст. 196, ч. 2: Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та С-стану платника аліментів.

СКУ, ст. 196, ч. 3: Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.