34. Термін «Майно» та сфера його застосування у Цивільному кодексі

стаття 190. Майно

1. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Новий ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, поділяє речі на рухоме та нерухоме майно. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Крім того, законодавець визнав за доцільне поширити режим нерухомої речі також на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Таким чином, при віднесенні речей до категорії нерухомості використано два критерії:

матеріальний - ступінь зв'язку цих речей із землею. до нерухомого майна належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку для призначення їх є неможливим (жилі будинки, інші будівлі та споруди, насадження, підприємства як майнові комплекси).

юридичний - умови визнання законом тих чи інших речей нерухомими за правовим режимом.. Юридичний критерій застосовується для віднесення до категорії нерухомого майна речей, роль яких у цивільному обороті надзвичайно важлива, з огляду на це законодавець вважає за потрібне поширити на них правовий режим нерухомості, наприклад повітряні і морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти. Перелік речей, які прирівнюються до нерухомих, не є вичерпним. Законодавець може визнати нерухомими речами й інші предмети.

Наявність одного із цих критеріїв є достатньою підставою для визнання їх нерухомими речами (тобто речами, прирівняними до нерухомості)

Відповідно до ч. 2 ст. 181 ЦК до рухомих речей мають бути віднесені усі речі, які можна вільно перемішувати у просторі. Такого надто загального критерію інколи може виявитися недостатньо. Тому в такому разі можна керуватися таким правилом - щодо речей, які за законом не визнані нерухомими об'єктами, має діяти презумпція визнання їх рухомими речами.

В законодавстві є різні визначення майна як об´єкта цивіль них прав. В одних випадках під майном розуміють певні речі або їх сукупність (ст. 13, 22, 23, 24 Закону України «Про влас ність»), в інших - власністю членів трудового колективу де ржавного підприємства може бути не тільки майно, а й майнові права (ст. 38 Закону України «Про власність»). У спадковому праві застосовується ще одне значення поняття «майно» - усі майнові права та обов´язки, які переходять від спадкодавця до спадкоємців. Не внесено ясності щодо цього поняття і нормами ЦК Ук раїни. Так, у ст. 177 ЦК зазначено, що об´єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт..., а також інші матеріальні й нематеріальні блага. Ґрунтуючись на вищезазначеному мож на дійти висновку, що майнові права не відносяться до майна. Водночас згідно зі ст. 190 ЦК, майном як особливим об´єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові пра ва та обов´язки. На нашу думку, це поняття слід розглядати в широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні до майна потрібно віднести всі майнові блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини (речі, майнові права, результати робіт, послуги тощо). Іншими словами, майном у цивільному праві є все те, що підлягає грошовій оцінці. Протилежними за змістом є поняття «нематеріальні» і «немайнові» блага2. До нематеріальних благ належать результа ти інтелектуальної, творчої діяльності та інформація (ст. 199-200 ЦК України). Особистими немайновими благами, які охоро няються цивільним законодавством, є: життя і здоров´я; честь, гідність і ділова репутація; ім´я (найменування); свобода літера турної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом (ст. 201 ЦК України). У вузькому розумінні (ст. 190 ЦК України), майном як особ ливим об´єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а та кож майнові права та обов´язки. Саме на такому розумінні майна базується поділ інститутів цивільного права на речово-правові та зобов´язально-правові. З вищевикладеного можна зробити висновок, що всі об´єкти цивільних правовідносин можуть поділятися на такі, що носять майновий характер - речі, результати робіт та послуг3, майнові права та обов´язки; нематеріальні блага; немайнові блага. Речі як об´єкти цивільного права фігурують у відносинах власності та інших речових правах, особливо при визначенні: які предмети (речі) можуть бути об´єктом приватної чи держав ної власності, які є вилученими з обігу, а які обмежені в ньому, які підлягають конфіскації, а які не підлягають. Послуги є об´єктами зобов´язального права. Наприклад, охо ронець надає послуги по охороні майна власників, які уклали з ним договір охорони. Об´єктами зобов´язального права можуть бути і результати робіт, а також речі. Різниця між речовим і зобов´язальним правом полягає в тому, що в речовому праві пра во на річ здійснюється власником чи законним володільцем само стійно без посередництва іншої особи, тоді як у зобов´язальному праві для задоволення власником свого права недостатньо лише його волі, потрібна також воля іншої особи (наприклад, для ук ладання договору оренди - згода орендатора, купівлі-продажу -покупця).