28. Посилення охорони нешлюбного материнства за Сімейним кодексом України. Матеріальне заохочення материнства як засіб протидії абортам

Якщо одинока мати (вдова, вдівець) уклали шлюб, то за нею зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу за умови, якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною) Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається. Отже, одинокими матерями (батьками) Закон вважає: — матір, яка народила дитину в незареєстрованому шлюбі і в свідоцтві немає вказівки на батька або він записаний за заявою матері; — матір, яка, будучи одинокою, усиновила дитину; — матір, яка стала вдовою і не зареєструвала повторний шлюб. Не може вважатися одинокою матір'ю жінка, яка народила дитину в зареєстрованому шлюбі, дитина в законному порядку має батька і матір, а потім вони розірвали шлюб. Також не може бути одинокою матір'ю і жінка, яка народила дитину в фактичному шлюбі, цей шлюб не переривається, батько продовжує виховувати дитину, піклуватися про неї, а з матір'ю дитини веде спільне господарство, проживають разом. Такі ж поняття відносяться і до батьків, хоча чомусь закон не містить поняті «батько-одинак», «захист прав батька-одинака» і т. ін. Перш за все така перевага віддається матері за те, що вона народжує дитину, відповідальна за стан її здоров'я ще тоді, коли її зачала. Таким чином, реалізація права материнства передбачає природні підстави (біолгічне материнство, наявність кровного споріднення) та правові підстави (соціаль материнство, відсутність кровного споріднення). Під природним (біологічним) материнством мається на увазі факт народження жінкою дитини з подальшим встановленням її походження в порядку, визначеному законом, та виникнення у неї комплексу батьківських прав і обов'язків, встановлених сімейним законодавством. Наприклад, для того, щоб зареєструвати дитину, народжену біологічною матір'ю, необхідно в органи реєстрації актів громадянського стану надати довідку з лікарні, де мати народила дитину (п. 2.5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні від 18.11.2003 р.), а щодо батька такої дитини, якщо вона народжена в шлюбі, — свідоцтво про шлюб (п. 2.6 Правил реєстрації актів цивільного стану від 18.11.2003 р. 1058/8379). Під соціальним материнством мається на увазі вчинення з боку жінки певних дій, підтверджених відповідним юридичним актом (рішення суду про усиновлення, договору про сурогатне материнство), на підставі яких у неї виникають права і обов'язки стосовно дитини. Раніше діюче законодавство про шлюб та сім'ю не знало таких понять, як сурогатне материнство, штучне запліднення та імплантація зародка. Це явище є медичним феноменом. Серед правових заходів охорони та реалізації права на материнство є такі, що можуть бути застосовані тільки щодо біологічних матерів, і такі, які характерні і можливі для забезпечення охорони як біологічного, так і соціального материнства. Так, що біологічні батьки, що соціальні мають однакові права і обов'язки щодо дітей з їх виховання, утримання і т. ін. Оспорити ж материнство (батьківство) можуть біологічні батьки до певного часу, а соціальні батьки від того, за якими правовими нормами стали матір'ю чи батьком — особа, яка давала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не має права оспорювати батьківство (частина 5 статті 136 СК), оспорювати материнство не допускається у разі імплантації, штучного запліднення (стаття 123 СК), а усиновлення може бути визнане недійсним тільки за рішенням суду (стаття 236 СК) і т. ін.

2-га частина питання.

Стаття 57. Заохочення материнства. Гарантії  охорони здоров'я матері та дитини  Материнство в Україні охороняється і заохочується державою. Охорона здоров'я матері та дитини забезпечується організацією  широкої мережі жіночих, медико-генетичних та інших  консультацій, пологових будинків, санаторіїв та будинків  відпочинку для вагітних жінок і матерів з дітьми, ясел, садків та  інших дитячих закладів; наданням жінці відпустки у зв'язку з  вагітністю і пологами з виплатою допомоги по соціальному  страхуванню та встановленням перерв у роботі для годування дитини;  виплатою у встановленому порядку допомоги у зв'язку з народженням  дитини і допомоги на час догляду за хворою дитиною; забороною  застосування праці жінок на важких і шкідливих для здоров'я  виробництвах, переведенням вагітних жінок на легку роботу із збереженням середнього заробітку; поліпшенням і оздоровленням умов  праці та побуту; усуненням негативних екологічних факторів;  державною і громадською допомогою сім'ї та іншими заходами у  порядку, встановленому законодавством України. З метою охорони здоров'я жінки їй надається право самій  вирішувати питання про материнство.

З А К О Н У К Р А Ї Н И  Основи законодавства України про охорону здоров'я