Стаття 281. Право на життя

1. Фізична особа має невід'ємне право на життя. 2. Фізична особа не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом. 3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою. 4. Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя. 5. Стерилізація може відбутися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи. Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна, з додержанням вимог, встановлених законом. 6. Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки. У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти двох тижнів. Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством. 7. Повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.

Відповідно до ЦК України до змісту права на життя відносяться наступні елементи:

1) заборона позбавлення життя фізичної особи;

2) захист свого життя і здоров’я та інших осіб від протиправних посягань не забороненими законом засобами;

3) неможливість проведення медичних, наукових та інших дослідів щодо неповнолітньої, недієздатної особи чи без її вільної згоди;

4) заборона задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя;

5) недозволенність стерилізації щодо неповнолітньої особи та особлива вимога щодо порядку стерилізації недієздатної особи;

6) визначений порядок проведення операцій по штучному перериванню вагітності, штучного запліднення та перенесення зародка в організм жінки.

Право людини на життя – це закріплена міжнародно-правовими актами та нормами внутрішнього законодавства можливість певної поведінки людини, спрямованої на забезпечення недоторканності свого життя та свободи розпорядження ним.

Пропонується переглянути перелік випадків можливості правомірного застосування зброї працівниками правоохоронних органів, передбачених Законом України “Про міліцію”, оскільки норма ч. 2 ст. 281 ЦК України, у відповідності до ст. 22 Конституції України, передбачає повну заборону позбавлення людини життя. В світлі цієї норми та норми ст. 2 Конвенції про захист прав людини та основних свобод застосування зброї у випадках, що виходять за межі самозахисту (в розумінні ст. 27 Конституції України), необхідної оборони чи крайньої необхідності не повинно допускатись. Держава повинна вживати усіх необхідних позитивних заходів, спрямованих на охорону людського життя, а також впровадження у суспільну свідомість та практику діяльності державних органів ідеї найвищої соціальної цінності права людини на життя.