1.Поняття цивільного права відповідно до рішення КСУ від 02.листопада 2004 року.

Питання не точне, визначення в рішенні КСУ не знайшов

положення пункту 2 частини третьої статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) стосується рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду.  СТАТТЯ КОНСТИТУЦІІ.

Цей принцип реалізується під час цивільного, господарського, кримінального провадження у справах, забезпечує здійснення правосуддя і означає, що при розгляді справ у суді до всіх учасників судового процесу застосовуються однаково норми відповідного процесуального закону, в тому числі і кримінально-процесуального. Ніхто не може бути наділений додатковими правами або звільнений від будь-яких обов'язків, тобто не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками, передбаченими частиною другою статті 24 Конституції України

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

цивільне право як галузь права являє собою сукупність норм права, що регулюють майнові і особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між фізичними та юридичними особами й іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.

2. Закріплення у цку особистих немайнових прав людини як основу цивільного права.

Книга друга "Особисті немайнові права фізичної особи", яка складається з трьох глав, присвячена регулюванню особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування та соціальне буття фізичної особи. Безумовною перевагою цієї книги є розкриття змісту особистих немайнових прав, встановлення переліку способів їх захисту. 

особисті немайнові відносини є видом суспільних відносин, які виникають між їх учасниками щодо юридичного закріплення за ними особистих немайнових благ та використання цих благ. За своїм характером ці правовідносини є первинними і самостійними в структурі предмета цивільного права, ґрунтуються на засадах юридичної рівності та вільного волевиявлення їх учасників, спрямовані на забезпечення приватного немайнового інтересу їх учасників, позбавлені економічного (майново-грошового) змісту, а також характеризуються абсолютним характером;

- визначено, що під поняттям «особисте немайнове право фізичної особи» слід розуміти суб’єктивне цивільне право, яке за своїм змістом нерозривно пов’язане із особою-носієм, не має економічної природи походження та економічного змісту, а також спрямоване на задоволення фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних, соціальних чи інших нематеріальних потреб (інтересу). Об’єктом особистого немайнового права фізичної особи є особисте немайнове благо;

- доведено, що зміст особистих немайнових прав становить сукупність правомочностей (можливостей) особи-носія, які включають у себе як позитивні правомочності (можливість юридично визнаватись володільцем відповідного особистого немайнового блага (благоволодіння) та використовувати його (благовикористання) в межах, в порядку і способом, що не суперечать закону та призначенню самого блага), так і негативні правомочності (вимагати від усіх інших учасників правовідносин не порушувати цього права), у тому числі правомочність захисту

- визначено, що здійснення особистих немайнових прав повинно відбуватись за системою принципів, яка носить складний трирівневий характер та містить у собі:

1) загальноправові (конституційні) принципи;

2) загальні цивільно-правові принципи;

3) спеціальні принципи здійснення особистих немайнових прав. У свою чергу до спеціальних принципів здійснення особистих немайнових прав фізичних осіб запропоновано відносити:

а) принцип невідчужуваності особистих немайнових прав;

б) принцип спрямованості здійснення особистих немайнових прав з метою задоволення фізичних (біологічних), духовних, моральних, культурних чи соціальних потреб;

в) принцип первинності здійснення особистих немайнових прав, який означає, що в разі конкуренції суб’єктивних цивільних прав первинність у здійсненні повинна надаватись тим суб’єктивним цивільним правам, об’єктами яких є немайнові блага, що становлять вищі соціальні цінності; г) принцип самостійності здійснення особистих немайнових прав;

- обґрунтовано систему особистих немайнових прав фізичних осіб, яка має такі складові: насамперед, виділяються два типи особистих немайнових прав:

1). універсальні (загальні) особисті немайнові права (які носять фундаментальний характер та належать усім без винятку фізичним особам) – 2 групи прав.

Перша група – універсальні (загальні) особисті немайнові права, що забезпечують фізіологічне (природне) існування фізичної особи – має у своєму складі такі роди:

а) права, що забезпечують природну (біопсихічну) цілісність фізичної особи;

б) права, що забезпечують відтворюваність фізичної особи;

в) права, що забезпечують природну відособленість фізичної особи.

У свою чергу, друга група – універсальні (загальні) особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, поділяється на такі роди:

а) права, що забезпечують індивідуалізацію фізичної особи в суспільстві;

б) права, що забезпечують соціальний статус фізичної особи;

в) права, що забезпечують свободу соціального буття;

г) права, що забезпечують особисту інформованість фізичної особи;

д) права, що забезпечують приватність фізичної особи. При цьому кожен із цих родів особистих немайнових прав фізичних осіб має свій додатковий видовий поділ

2). окремі (спеціальні) особисті немайнові права (якими наділені лише окремі фізичні особи унаслідок здійснення ними певної поведінки, наділення певним спеціальним правовим статусом (правовим модусом), або за інших обставин, що прямо передбачені законом);

- доведено, що другий тип особистих немайнових прав фізичної особи поділяється на такі групи: а) спеціальні (окремі) особисті немайнові права фізичної особи у сфері інтелектуальної діяльності;

б) спеціальні (окремі) особисті немайнові права фізичної особи у сфері сімейних відносин; в) спеціальні (окремі) особисті немайнові права фізичної особи у сфері медичних відносин; г) спеціальні (окремі) особисті немайнові права дітей та інших фізичних осіб, що мають вади у дієздатності;

д) посттанативні особисті немайнові права фізичних осіб.Кожна із груп має додатково внутрішню родову та видову диференціацію;