Основні історичні форми філософського світогляду

1) Натурфілософія – вчення про природу та її розвиток. В стародавньому світі вона фактично зливалася з природознавством, а в давньогрецькій філософії її називали фізикою. Еволюція натурфілософії простежується від наївного тлумачення природи як пов’язаного живого цілого, як тотожності мікрокосмосу (людини) і макрокосмосу (природи) до появи органічної частини вчення у формі космології (розділ астрономії, вчення про всесвіт як ціле) і космогонії (наука про виникнення і розвиток небесних тіл та їх систем). У ХVІІ ст. ряд областей природознавства (математика і механіка) виділяються з натурфілософії, але знаходяться у тісному взаємозв’язку з нею. На перше місце висувається ідея єдності сил природи і усіх природничих наук;

2) Матеріалізм – вчення, за яким первинним вважається природа, буття, матерія, а свідомість і мислення – це властивість високоорганізованої, розумної матерії;

3) Ідеалізм – вчення, за яким першооснова –це дух, свідомість, мислення, а матерія, фізичне і природне має вторинне походження. Ідеалізм розвивався у двох формах: об’єктивний ідеалізм (первинними є ідеї, світовий розум, Бог, а матерія вторинна) і суб’єктивний ідеалізм (первинною є свідомість, ідеї, погляди, відчуття суб’єкта, а все інше вторинне), агностицизм (вчення, яке заперечує можливість осягнення сутності речей і закономірностей розвитку дійсності);

4) Метафізика – вчення, за яким предмети, явища розглядаються без зв’язку з іншими, зміни сприймаються тільки як збільшення або зменшення однієї якості;

5) Діалектика – вчення, за яким всі предмети та явища рухаються, розвиваються і взаємопов’язані один з одним.

1. 3. Структура філософських знань та функції філософії

Філософія пов’язана з цілим комплексом гуманітарних знань, які розглядають буття людини, суспільства, природні явища та їх взаэмозв’язки, розкривають сферу духовних і інтелектуальних процесів. Гуманітарні знання надають можливість людині усвідомити цілісність, нерозривність і взаємозв’язок всіх світових процесів і явищ. Філософія має зв’язки з багатьма сферами наук, тісно переплітається з ними, створюючи цілісне уявлення про світ, людину, природні і суспільні процеси.

Взаємозв’язок філософії з науками

Сфери реальності, які осмислюються філософією	Науки, які входять в структуру філософських знань і аналізують сфери діяльності
Природа, світ космос	-онтолог -натурфілософія -космологія
Суспільство та суспільна історія	-соціологія -соціальна філософія -філософія історії -культурологія -етнофілософія
Людина з її особливостями, здібностями, властивостями	-філософська -антропологія -соціобіологія
Сфера духовних або інтелектуальних процесів	-логіка -гносеологія -етика і естетика -філософія релігії -філософія права -історія філософії -ноологія

Функції філософії

Світоглядна - філософія дає людині знання загальних законів розвитку світу, розуміння світу і людини як єдиної складної системи, допомагає осмислити життя, знайти його сенс та зміцнити свій дух;

Методологічна – філософія пов’язана з розробкою засобів роз’яснення, вивчення світу, приросту наукових знань, створення умов для наукових відкриттів тощо;

Культурно-виховна – філософія впливає на формування світогляду, відбиває усе багатство світогляду тієї чи іншої епохи, глибоко пов’язана з культурою суспільства. Вона виховує в людині вищі моральні якості, які мають велике значення не тільки для процвітання суспільства, але й для міжособистісних відносин;

Гносеологічна - стосується наукового пізнання, закономірностей його виникнення і розвитку. Світ пізнається, і процес пізнання уявляє собою відбиток дійсності у свідомості людей у формі ідеальних образів, їх взаємозв’язку і руху. Досліджуючи закони функціонування і розвитку пізнавальної діяльності людей, філософія аналізує форми руху мислення до істини, шляхи і засоби її досягнення, розробляє критерії перевірки здобутих знань. Знання законів функціонування і розвитку пізнавальної діяльності дозволяє свідомо приймати участь в суспільному розвитку, формує вміння мислити, аналізувати обставини, які складаються і знаходити найбільш раціональні шляхи рішення різних проблем. В епоху НТР гносеологічна функція філософії зросла. Пізнання суспільства, людини, психіки, використання ЕОМ в пізнавальних діях – все це вимагає філософського осмислення, тобто розгляду процесу пізнання, його можливостей і результатів із загальних і гуманних позицій.

Таким чином, виникнення філософії означало появу особливої духовної установки – пошук гармонії знань про світ, вивчення життєвого досвіду людей, їх віруваннь, ідеалів, надій. Також особливим є розуміння того, що мудрість – це не щось готове, що можна відкрити, вивчити, затвердити і використати. Це прагнення, це пошук, який потребує напруження розуму і всіх духовних сил людини, це шлях, який кожна людина, навіть прилучаючись до мудрості великих, до мудрості минулих років і наших днів, все ж повинна пройти сама.