Питання для самоконтролю

1. Чим відрізняється ідеалістичне розуміння світу від матеріалістичного?

2. В чому різниця між суб’єктивними і об’єктивними ідеалістами?

3. Які етапи розвитку проходить абсолютний Дух за Г. Гегелем?

4. Чим апріорні знання відрізняються від апостеріорних?

5. Що Е. Кант заклав у поняття «антиномія»?

6. Чому філософія Л. Фейєрбаха вважають антропоцентричною?

7. Чому філософія К.Маркса є радикальним оновленням проблеми пізнання світу?

Тема 7. Сучасна світова філософія План

7.1. Основні напрямки та специфіка сучасної світової філософії

7.2. Ірраціонально-песимістичний напрямок філософії та екзистенціоналізм як нове світобачення

7.3. Позитивізм і неопозитивізм

7.4. Пошук нового осмислення буття: феноменологія, прагматизм, неотомізм, персоналізм, фрейдизм і неофрейдизм

Ключові поняття і терміни:

діалектика, матеріалізм, атеїзм, соціальна філософія, екзистенція, неотомізм, структуралізм, герменевтика, феноменологія, позитивізм, неопозитивізм, психоаналіз і неофрейдизм, ірраціональність.

7.1. Основні напрямки та специфіка сучасної світової філософії

В кінці ХІХ – поч. ХХ ст. філософія почала поступово відходити від принципів класичної філософії, яка розглядала людину та історію з точки зору гуманних цінностей, моральних принципів та ідеалів. Почався пошук нових проблем для подальшого філософського переосмислення. Людина залишилася в центрі пізнання, але філософія зосередилася на внутрішньому світі людини, на світі її переживань, почуттів, світосприйняння, психічних і психологічних процесах, які впливають на індивідуальність людського існування. По суті, нова філософія почала заперечувати класичну філософію попереднього періоду.

Основні напрямки сучасної світової філософії

1. ірраціоналістично-песимістичний напрямок (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше, А.Бергсон);

2. позитивізм і неопозитивізм (О.Конт, Д.Мілль, Г. Спенсер);

3. екзистенціоналізм (К’єркегор, М. Хайдеггер, К.Ясперс );

4. психоаналіз і неофрейдизм (З.Фрейд, Е.Фромм);

5. неотомізм (Е.Жільсон, Е. Корет);

6. структуралізм (К.Леві-Стросс, М. Фуко);

7. герменевтика (Г.Гадамер, А. Апель);

8. феноменологія (Е. Гуссерль).

Специфіка сучасної філософської думки

- людина стала центральною проблемою у філософії;

- перегляд філософських пріоритетів класичної філософії;

- заперечення залежності людини від світу і розгляд її як «речі»;

- заперечення зверхності логіки, гносеології та теорії ідей, що перетворює людину в так звану «пізнавальну машину»;

- людина має особливе буття, а свідомість і духовне складає нерозвирну єдність з ним.

7.2. Ірраціонально-песимістичний напрямок філософії та екзистенціоналізм як нове світобачення

Ірраціонально-песимістичний напрямок отримав поширення у ХХ ст. у зв’язку зі зростанням у суспільстві впливу волюнтаризму та песимістичного погляду на досягнення суспільства.

А. Шопенгауер (1788-1860) – німецький філософ, який збудував пантеїстичну концепцію, спираючись на культуру Давньої Індії, а саме буддизмі, приймаючи за першооснову певну субстанцію – воля, яка виступає як безперервне прагнення, бажання, воління. Воля – це закон існування світу, його основна причина і наповнення, тому світ є воля. У 1818 р. вийшла перша його праця «Світ як воля і уявлення», в якій поєднаний об’єктивний і суб’єктивний ідеалізм та волюнтаризм.

А. Шопенгауер розглядає світ як уявлення, які поділяють світ на об’єкт і суб’єкт, що є наслідком появи пізнання. Час, простір і матерія можуть існувати тільки як форми пізнання, вони не властиві волі і її проявам. Таким чином, філософ доходить до висновку, що усі питання, пов’язані з часом, простором і причинністю не застосовані до волі. Вищий ступінь пізнання сущого, за А. Шопенгауером, складається з усвідомлення безцільності людського існування. Усвідомлюючи це, індивід припиняє прагнути, стає пасивним спостерігачем навколишнього життя, подібно просвітленню буддистів. Найбільш правильним шляхом до пізнання філософ вважає самотність, відмову від контактів з суспільством, подорожей і так далі, що у зрілому віці приведе до насолоди самотністю. Споглядання прекрасного приводить людину до відволікання від усіх бажань, турбот і робить її чистим суб’єктом пізнання, це швидкий і вірний спосіб пізнати волю. Абсолютним початком всього буття він вважає субстанцію - «світову волю»

А. Шопенгауер «Я желаю, я хочу- значит существую» «Воля сама по себе бессознательна и представляет собой лишь слепой, неудержимый порыв,- такой она проявляется еще в неорганической и растительной природе и ее законах, как и в растительной части нашей собственной жизни» «Так как воля - это вещь в себе, внутреннее содержание, существо мира, а жизнь, видимый мир, явление - только зеркало воли, то мир также неразлучно должен сопровождать волю, как тень - свое тело» [Шопенгауэр А. Собр. Соч.-М.,1992.-Т.1-С.296,268 ].