Питання для самоконтролю

1. Що вивчає гносеологія?

2. Як в сучасній гносеології визначаються суб’єкт і об’єкт пізнання?

3. Які рівні і форми має мислення?

4. Які існують форми чуттєвого пізнання?

5. Як філософія розглядає роблему пізнання?

6. Які є два етапи в процесі пізнання?

7. Які групи методів можна виділити в науковому пізнанні?

8. Яким чином пов’язані філософські і загальнонаукові методи?

Тема 11. Антропологія План

11.1.Буття людини як реальний процес її існування

11.2. Історичний генезис соціальних спільнот: єдність індивідуального і соціального

11.3. Людина в системі цінностей

11.4. Роль творчості і практики в житті людини

Ключові поняття і терміни:

Соціоантропогенез, прогрес, регрес, особистість, типи особистості, людина, рід, плем’я, народність, нація, цінності, мораль, звичаї, жах, сором, честь, гідність, творчість, практика, сенс життя

11.1.Буття людини як реальний процес її існування

Жодне з відомих нам живих істот, крім людини, нездатне мислити, задатися питанням про буття, про цілісність світу, про своє місце в ньому. Індивідуальне буття людини досить суперечливе, бо вона дивиться на світ через призму свого буття, свідомості, знання. Філософія обґрунтовує питання про місце людини у світі, її призначенні, природі і сутності, але філософські позиції різняться між собою. У своєму розвитку людина пройшла довгий шлях розвитку, який називається антропосоціогенезом ( гр. «antropos»- людина, «genesis»- походження) – процес виникнення і розвитку людини як живої та соціальної істоти.

Причини і наслідки антропосоціогенезу:

1) перехід від біологічної до соціальної взаємодії з середовищем був умовою виживання людини;

2) здатність людини до змін обумовлена біологічними задатками: унікальним мозоком, прямоходінням, розвиненою кистівкою руки, здатної до трудових операцій, особливою гортаню, здібною до членороздільних звуків;

3) створення проектів та їх втілення у життя (знаряддя, техніка тощо);

4) поява колективної праці та розподілу продуктів праці;

5) поява спілкування, наслідком якого стала організація суспільних дій, збереження і передача інформації, формування і розвиток мови;

6) організація суспільства, яке за формою і діями відійшло від стадної форми об’єднання живих істот.

У розумінні сутності антропосоціогенезу виникає питання про співвідношення біологічного і соціального в людині, тобто природу людини. У філософській літературі склалися дві позиції з цього питання:

1. природа людини цілком соціальна;

2. природа людини не тільки соціальна, але й біологічно навантажена.

Філософські концепції про роль людини в світі

Філософські напрямки	Суть концепцій
Об’єктивний ідеалізм	Людина- це особливе творіння Бога, яка повинна повернутися у боже лоно, відмовившись від гріховного матеріального світу
Суб’єктивний ідеалізм	Людина існує тільки у своєму внутрішньому світі і залежить від комплексу відчуттів
Матеріалізм	Людина має реальне життя і повинна пізнавати і перетворювати світ
Сучасна філософія	-Людина –це єдність об’єктивного і суб’єктивного, кінцевого і безкінечного, тому вона прагне до гармонії; -Людина має природний, суспільний і духовний рівень існування, які треба гармонізувати; -Людина – це не тільки біологічна, але й космічна істота

1975 р. соціобіолог Е. Уілсон опублікував книгу “Соціобіологія. Новий синтез”, в якій стверджував, що більшість стереотипних форм людської поведінки притаманні савцям, а більш специфічні форми – поведінці приматів (взаємний альтруїзм, захист визначеного місця перебування, агресивність, сексуальна поведінка, сімейність).

Існують основні шляхи розвитку людини – прогресивний і регресивний