10.2. Чуттєве і раціональне пізнання

Чуттєве пізнання – першооснова і взагалі передумова всякого пізнання, яке виникає при безпосередній взаємодії суб’єкта і об’єкта. Чуттєве (емпіричне) пізнання здійснюється за допомогою органів відчуття – зору, слуху, осязання та інших, воно має три форми: відчуття, сприйняття, уявлення. Через це відчуття в нашу свідомість можуть проникати свідоцтва про оточуючий нас світ.

Відчуття – це процес пізнання лише окремих властивостей предметів, процесів при безпосередній дії на органи людини (першоджерело знань). Вони бувають зорові, слухові, дотикові, вкусові, обоняльні. В залежності від інших підстав виділяють тактильні, температурні, больові, вібраційні, рівноваги, прискорення, невагомості та інші. Вони як правило є компонентами сприйняття, яке формується на основі відчуттів.

Сприйняття – це цілісне відтворення об’єкта при його безпосередньому впливові на суб’єкт. Воно залежить від потреб і інтересів суб’єкта. Системність, якість сприйняття формується у процесі практики. Сприйняття залежить не тільки від подразнювача, але й від самого сприймаючого суб’єкта, від його минулого досвіду. Зміст сприйняття залежить від задач і мотивів його діяльності. Види сприйняття: сприйняття простору, часу і руху. Вищою ступінню чуттєвого пізнання є уявлення.

Уявлення – це узагальнений чуттєво-наглядний образ предмета, який впливав на органи відчуттів в минулому, але не сприймається у даний момент (образи пам’яті, уявлення). Тут відсутній безпосередній зв’язок з реальним об’єктом і узагальнення його з відокремленням деяких загальних ознак. Специфіка уявлення в тому, що людина може пізнавати об’єкти, які не існують в реальності, а становлять результат нашої фантазії.

Абстрактне (теоретичне) мислення відноситься до раціонального (теоретичного) пізнання, яке виражається тільки в мисленні.

Мислення – це активний процес узагальненого відображення дійсності, який забезпечує розкриття на основі чуттєвих даних її закономірних зв’язків і їх вираження у системі абстракцій (понять, категорій). Людське мислення здійснюється у тісному зв’язку з мовою, а його результати фіксуються у мові в певній знаковій системі, яка може бути природною або штучною (мова математики, формальної логіки, хімічної формули і т.п.)

Мислення має два основних рівня:

Розсудок – вихідний рівень мислення, на якому оперування абстракціями виникає в межах незмінної схеми. Це здібність послідовно і ясно розмірковувати, правильно будувати думки, чітко систематизувати факти.

Розум (діалектичне мислення) – це вищий рівень раціонального пізнання, для якого характерні творче оперування абстракціями і свідоме вивчення їх власної природи.

Форми мислення:

1. поняття – відображають загальні закономірні зв’язки, ознаки явищ, які закріплюються в їх визначеннях.

2. 2)судження – відображають речі, явища, процеси дійсності, їх якості, зв’язки і відношення.

Судження бувають:

• одиничні – розкривають взаємозв’язок між окремими предметами,

• особливі – де стверджується або заперечується наявність властивостей у певної групи предметів,

• загальні – коли відрізняються типові закономірності взаємозв’язку між процесами у всесвіті або в окремих його сферах.

Поєднання декількох суджень утворює форму абстрактного мислення умовивід. Поняття, судження, умовивід у своїй єдності становлять основний зміст наукових теорій.

3) умовивід – форма мислення, за допомогою якої вже з раніше встановленого знання виводиться нове знання.

Всі люди смерті

Сократ – людина. З цього випливає:

Сократ смертний

Види умовиводів: індуктивні – рух думки від одиничного до загального, дедуктивні – від загального до одиничного.

Таким чином, знання, пояснення та розуміння – це необхідні моменти взаємодії людини з навколишнім світом, за допомогою яких вона накопичує певну інформацію про об’єкти, що включені в суспільну практику.

Представники сенсуалізму наголошують на тому, що всі знання, які має людство, виведені з чуттєвого досвіду. Відчуття – це єдиний ланцюг, який поєднує людину з зовнішнім світом. На противагу цьому представники раціоналізму стверджують: тільки на основі раціонального мислення можна пізнати сутність процесів і явищ, вивчити спільнотність причинно-наслідкових взаємозв’язків. Сучасна наука використовує як дані чуттєвого досвіду, так і раціонального мислення.