Сфери духовного буття

Духовне виробництво	Суспільна свідомість	Духовна культура
Формування духовних потреб людей, виробниц-тво суспільної свідомос-ті	Відображає суспільне життя, творить його і прогнозує	Включає до себе ідеї, теорії, що становлять зміст духовного життя

Буття людини певним чином визначається її потребами і інтересами. Потреби – це рушійна сила розвитку людини і суспільства, основа її інтересів. Інтереси притаманні тільки людині і є рушійною силою діяльності, поведінки і вчинів людей. Як говорив Г. Гегель: «Інтереси рухають народами»

Всі явища у світі підпорядковані визначеним законам. В природі закони реалізуються несвідомо, в результаті об’єктивної взаємодії матеріальних тіл. В суспільстві всі соціальні закони реалізуються завдяки відомій цілеспрямованій діяльності людей, суб’єктивному фактору. Реалізація закону залежить від відповідних умов. Але люди при цьому не утворюють самі закони, а тільки обмежують або розширюють сферу їх діяльності у відповідності із своїми потребами й інтересами. Самі ж закони існують об’єктивно, незалежно від свідомості людей, як вираз необхідних, суттєвих, внутрішніх відносин між властивостями речей або різними тенденціями розвитку.

9.2. Простір і час – форми буття матерії

За допомогою простору і часу ми можемо орієнтуватися у світі, співвідносити матеріальні об’єкти, аналізувати і синтезувати знання, отримані емпіричним способом.

Простір – є формою координації існуючих об’єктів та станів матерії, за допомогою якої ми можемо встановити:

1. як об’єкти розташовані поза один одного (поряд, збоку, знизу, попереду, позаду);

2. в яких певних кількісних відносинах знаходяться об’єкти;

3. порядок існування цих об’єктів і їх станів, що створює структуру простору.

Простір має три виміри: довжина, ширина, висота. Уявлення про простір постійно змінювалися. Так, відомий англійський фізик Н’ютон у ХVІІІ ст. вважав, що простір незмінний, нерухомий, не змінюється, а його якості зберігаються, навіть якщо вилучити з нього усі тіла.

Час – це форма координації мінливих об’єктів та їх станів, за допомогою якої ми можемо встановити що:

1. явища мають довжину існування і послідовність етапів розвитку;

2. процеси здійснюються або одночасно, або один раніше, чи пізніше іншого;

3. тіла існують і рухаються у часі;

4. порядок зміни об’єктів і станів створюють структуру часу.

Час має один вимір – напрямок від минулого через дійсне до майбутнього, воно неповторне і незворотнє. Н’ютон вважав, що час тече однаково в усьому Всесвіті і він незалежний. Сучасна наука стверджує, що простір і час існують об’єктивно, незалежно від свідомості, течія часу нам непідконтрольна. Матеріалізм підкреслив об’єктивний характер простору і часу, невіддільність від руху матерії, яка рухається у просторі і часі. Простір, час, матерія і рух невіддільні, що підтверджено сучасною фізикою.

З часом і простором пов’язані такі категорії, як кінцевість і безкінечність. Кінцевість матеріальних речей проявляється у часі, коли ми можемо спостерігати народження, розвиток і загибель, або перетворення речей, тобто все матеріальне має свій початок і свій кінець. Поняття початку має смисл тільки по відношенню до конкретних речей і процесів, тобто до кінечного. Безкінечність проявляється через кінцеве. Істинна безкінечність – це процес, якісна множинність, яка включає до себе безкінечність простору і часу, єдність протилежностей, постійний вихід за межі кінечного, процес його продовження.