Суть вчення з. Фрейда

1. психіка - це щось самостійне, яке існує паралельно матеріальним процесам і управляється особими, вічними психічними силами, які лежать за межами свідомості (позасвідоме);

2. над душею людини панують рок, незмінні психічні конфлікти позасвідомих прагнень до насолоди (лібідо) з «принципом реальності», до котрого пристосовується свідомість;

3. всі психічні стани і дії людини, усі історичні події тлумачаться, як прояв позасвідомих, насамперед, сексуальних потягів;

4. вічні конфлікти у глубинах психіки індивідів стають причинами і змістом моралі, мистецтва, науки, релігії, держави, права та ін. (сублімація).

Сучасні прибічники фрейдизму – неофрейдисти (Е. Фромм), представники шкіл «культурного психоаналізу» (К. Хорні, Г. Кардинер, Ф. Александер та ін.) зберегли основну логіку розсудів Фрейда, але відмовилися від тенденції бачити у всіх явищах людського життя тільки сексуальне підґрунтя. Е. Фромм (1900-1980) намагається зрозуміти механізм взаємовідношення психологічних і соціальних факторів суспільного розвитку.

Е. Фромм: «Недостаток силы служит для такого человека (аторитарная личность) безошибочным признаком вины и неполноценности; если власть, в которую он верит, проявляет признак слабости, то его любовь и уважение превращаются в презрение и ненависть» « …Фактором, парализующим способность к критическому мышлению, становится разрушение целостного представления о мире» [Фромм Э. Бегство от свободы.-М.,1995.-С. 1 ].

Але аналізуючи соціальне середовище, він ігнорує його класову неоднорідність, а сутність людини і всього історичного процесу розуміє абстрактно-психологічно. Відмічаючи пороки капіталістичного суспільства, Е.Фромм стверджував, що людина перетворилася у річ в результаті відчуження, а тому її існування стає ірраціональне і позбавлене сенсу. Вихід з цього Е. Фромм бічить у лікуванні «індивідуальної патології».

Отже, аналіз сучасних напрямів західної філософії свідчить, що у наприкінці ХІХ- початку ХХ ст. виникли різноманітні підходи до вирішення багатьох проблем, пов’язаних з буттям, внутрішнім світом людини, її діяльністю і пізнанням. Мислителі зробили спробу розкрити і по-новому оцінити досягнення класичної філософії у трактуванні закономірностей розвитку суспільства і природи, проаналізувати природу мислення, світосприйняття і світобачення, узагальнити досвід суспільного розвитку, переосмислити досягнення науки і культури людства.

Питання для самоконтролю

1. Які нові ідеї та філософські проблеми висунули представники сучасної філософії?

2. Чому екзистенціоналістів так зацікавила проблема існування людини?

3. Які сучасні філософські течії визначили нове призначення філософії?

4. Чому теорію марксизму вважають радикальною?

5. Як розуміють життя представники ірраціоналістичного напрямку філософії? Чому їхній світогляд вважається песимістичнм?

6. Які філософські напрямки в центрі уваги ставили внутрішній світ людини?

7. Який філософський напрямок побудований на прагматизмі?