Структура світогляду

1. світорозуміння - пізнавально-інтелектуальний рівень;

2. світовідчуття – емоційно-психологічний рівень;

3. світовідношення - наявність у світогляді спонук до активності.

Класифікація світогляду за різними ознаками

Залежно від носіїв	За рівнем світовідчуття та світорозу-міння	Залежно від історичних епох	Моральні і ціннісні ореєнтації	За будовою	За ступенем сприйняття дійсності
індивідуальний, колективний, груповий, національний, регіональний	усвідомлений, неусвідомлений, повсякденний, науковий, філософський	архаїчний, античний, середньовічний ренесансний, сучасний	егоїстичний, альтруїстський, гуманістичний, антигуманістичний, цинічний, шовіністький	цілісний, фрагментарний, суперечливий, гармонічний, узгоджений	реалістичний, фантастичний викривлений, адекватний, частково адекватний

Специфіка філософії

• дає теоретичне розв’язання питань світогляду з точки зору взаємовідносин людини і світу, мислення і буття, духовного і матеріального;

• виробляє цілісний підхід до освоєння світу, виявляє місце людини в ньому;

• досліджує практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне ставлення до світу.

1.2. Історичні типи світогляду

Міфологія (від грецького “mifos” – сказання і “logos” – слово, поняття, вчення) – форма суспільного вивчення, спосіб розуміння світу, характерних для ранніх стадій суспільного розвитку. Міфи існували у всіх народів світу. В духовному житті первісного суспільства міфологія домінувала, виступала як універсальна форма людської свідомості (давньогрецька “Іліада”, індійська “Рамаяна” та ін.)

Особливість і значення міфологічних творів

1) уявляють собою давні сказання різних народів про фантастичні істоти (кентавр, мінотавр, Горгона, сірени, гіганти тощо), про справи богів і героїв, їх вчинки і взаємодію;

2) багато міфів різних країн присвячені космічним темам, містять в собі спроби відповідей на питання про початок, походження, устрій світу, про виникнення найбільш важливих явищ природи тощо;

3) багато уваги приділялось походженню не тільки світу, але й людини, її народженню, стадіям життя, смерті, різним випробуванням, що стоять на її життєвому шляху;

4) особливе місце займають міфи про культурні досягнення людей – видобування вогню, ремесла, землеробство, звичаї, обряди;

5) втілені в міфах уявлення перепліталися з обрядами, служили предметом віри, забезпечували збереження традицій та неперервність культури;

6) за допомогою міфів минуле зв’язувалося з теперішнім; формувалися колективні уявлення того чи іншого народу, забезпечувався духовний зв’язок поколінь; закріплювалися прийняті в даному суспільстві цінності, підтримувалися форми поведінки.

В цілому міфологічна свідомість містила в собі також пошук єдності природи і суспільства, світу і людини. Із згасанням первісних форм суспільного життя міф, як особлива сходинка у розвитку суспільної свідомості, вичерпав себе. Але не зупинився пошук відповідей на особливі питання – про походження світу, людини, культурних навичок, суспільний устрій, таємниці народження і смерті. Ці питання перейшли у спадщину від міфу до таких форм свідомості як релігія і філософія.

Релігія (від лат religio – благочестя, святиня, предмет культу) – це така форма світогляду, в якій освоєння світу реалізується через його подвоєння на земний, природний світ, який сприймається органами чуття і потойбічний – “небесний”, надземний.