10. Потреби та блага: зміст, структура, функції

Потреба – це нужда в чому-небудь. Об’єктивно необхідному для підтримки життєд-сті і розвитку людини, колективу, нації, с-ва в цілому.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви д-сті людей і утворюють складну с-му, яку можна структурувати за різними критеріями. Розрізняють потреби:

*фізіологічні, задоволення яких забезпечує відтворення фізичних здібностей людини (продукти харчування, одяг, взуття, житло, товари господарсько-побутового призначення);

*духовні, задоволення яких забезпечує відтворення та розвиток інтелекту людини (одержання освіти, підвищення кваліфікації, культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення);

*соціальні, задоволення яких пов'язане з функціонуванням соціальної сфери суспільства (охорона здоров'я, сімейно-побутові умови, умови праці, транспорт, зв'язок ).

Благо – будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яке задовольняє людську потребу.

Блага поділяють на ек-ні та неек-ні. Неек-ні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій к-сті (повітря, сонячне світло). Ек-ні блага –це блага ек-ної д-сті людини, які існують в обмеженій к-сті. Функцією благ є задоволення потреб людей.

Економічні потреби – це потреби в ек-них благах.

Економічні потреби класифікують за такими критеріями: за х-ром виникнення (первинні – їжа, одяг, безпека, житло; вторинні – модний одяг, комфортне житло); за способами задоволення: (матеріальні – потреби в матер. благах; нематеріальні – духовні потреби); за нагальністю задоволення: (першочергові – предмети першої необхідності; другорядні – предмети розкоші); за можливостями задоволення (насичені – мають чітку межу і можливість повного задоволення; ненасичені – не можуть бути задоволені повністю); за участю у відтворювальному процесі (вир-чі – потреби у засобах вир-ва; невир-чі – потреби у споживчих благах); за суб’єктами впливу (особисті – виникають і розвиваються у процесі життєд-сті індивіда; колективні – потреби групи людей; суспільні – потреби функц-ня та розвитку с-ва в цілому); за кількісною визначеністю та мірою р-ії (абсолютні – перспективні потреби, які є орієнтиром ек-ного розвитку; дійсні – формуються залежно від досягнутого рівня вир-ва і є сусп-ю нормою для певного періоду; платоспроможні – визнач-ся платоспроможним попитом; фактичні – задовольняються наявними товарами та послугами).

Корисність – те задоволення, яке отримує Людина від споживання товарів

та користування послугами. (хліб для їжі, тепла постіль для сну, книга

для читання).

Походження цього терміну бере початок з ХVІІІ століття, в роботах

ексцентричного англійського філософа та соціолога Джеремі Бентама

(1748-1832). Корисність являється ціллю споживання. Корисність

збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У

цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної

корисності уповільнюється із збільшенням споживання. Це є наслідком

того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність.