79. Зайнятість і безробіття. Види та рівень безробіття.
Зайнятість - це економічна категорія, яку розглядають з двох боків:
Зайнятість як ек-на категорія - це сукупність ек-них, правових, соц-них, нац-них відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення країни робочими місцями та його участю у суспільно корисній д-сті, що приносить дохід.
Зайняте населення становить частину трудових ресурсів суспільства. В Україні - це особи віком від 16 до 55 років (жінки) і 60 років (чоловіки), а також особи пенсійного віку і молодь, молодша від зазначеного віку, якщо вона зайнята в народному господарстві.
Хоч як бездоганно працювали б ринкові механізми, вони не можуть забезпечити повної зайнятості навіть за наявності вільних робочих місць.
Безробіття - це соціально-ек-не явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Безробіття в ринковій економіці - це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї.
Безробітні – це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу за наймом і готові почати працювати в будь-який момент.
Розрізняють такі види безробіття: фрикційне; структурне; циклічне.
Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу.
Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології та орг-ії вир-ва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. Ці зміни призводять до того, що попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не існувало, зростає. Фрикційне безробіття має короткостроковий характер, а структурне - довгостроковий, тому і вважається більш важким.
Циклічне безробіття виникає за циклічних спадів, коли відбувається скорочення обсягів виробництва. Внаслідок цього падає сукупний попит на робочу силу і зайнятість скорочується, а безробіття зростає.
Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.
Рівень безробіття визначають за формулою:
Б – кількість безробітних
Не.а.н. – к-сть економічно активного населення
80. Поняття та фактори економічного зростання
Ек-не зростання це: а) поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або НД за рахунок збільшення обсягів використовуваних р-сів і (або) кращого їх викор-ня без порушення рівноваги у короткострокових періодах; б) реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу.
Типи ек-ного зростання: екстенсивний, який здійснюється шляхом зб-ння обсягів залучених до процесу вир-ва р-сів; інтенсивний, який зд-ся шляхом ефективнішого, продуктивнішого викор-ня р-сів на основі НТП та кращих форм орг-ії вир-ва; змішаний, який поєднує інтенсивні й екстенсивні типи.
Умовно всі чинники ек-ного зростання поділяють на три групи:
- чинники попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів вир-ва і доходу;
- чинники пропозиції, що є визначальними в більшості моделей і мають складну стр-ру, яка включає: природні р-си у їх якісному та кількісному вираженні, обсяг і якість к-лу; чисельність і якість трудових р-сів; технологічний рівень; інституційні чинники; інф-не забезпечення; орг-ні чинники тощо.
- чинники розподілу, які стосуються як розподілу р-сів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу національного продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.
Економічне зростання означає:
• збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в абсолютних вимірниках за певний проміжок часу;
• збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в розрахунку на душу населення;
• збільшення реального ВВП (ЧВП або НД) в розрахунку на одного зайнятого.
У відповідності з цим, вирізняють дві групи факторів економічного зростання:
екстенсивні фактори –
• збільшення чисельності зайнятих;
• збільшення фізичного обсягу капіталу;
інтенсивні фактори –
• технологічний прогрес;
• рівень освіти та професійної підготовки кадрів;
• економія за рахунок зростання масштабу виробництва;
• покращання розподілу ресурсів;
• законодавчі, інституційні та інші фактори.