71. Рента та орендна плата за землю.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини. З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу - земельна рента.

Рента — це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки. Тобто, земельна рента є економічною формою реалізації власності на землю.

Є три основні види земельної ренти: диференційна, абсолютна й монопольна.

Диференціальна рента І – це додатковий чистий доход, який отримують у результаті продуктивної праці на кращих за родючістю та місцем розташування землях.

Диференціальна рента ІІ – це доход, що виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто завдяки додатковим вкладенням у землю.

Другу диф.ренту отримують не всі господарства, а тільки ті, які здійснюють інтенсифікацію за більш сприятливих умов виробництва (тобто використовують кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, отримують не другу диф.ренту, а раціоналізаторський доход.

Спільним між першою і другою диф.рентами є те, що обидві вони ґрунтуються на використанні родючості землі. Тільки у випадку першої ренти родючість зумовлена природними чинниками, а у випадку другої – інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва.

Абсолютна рента – надлишок суспільної вартості с/г продукції над ціною в-ва. Вона утворюється на землях з винятковими природними умовами.

Монопольна рента – утворюється на землях особливої якості.

Форми вилучення рент: орендна плата, рентні платежі, плата за землю, зональні ціни.

Орендна плата — це платіж, який орендар вносить власнику землі за користування земельною ділянкою.

В суму орендної плати насамперед входить сама земельна рента. Якщо земельна ділянка здається в оренду з розташованими на ній будівлями, іригаційними спорудами, на ній проведено меліоративні роботи тощо, то орендар за користування цим основним капіталом, вкладеним в землю, повинен платити амортизаційні відрахування. А оскільки орендар користується цим к-лом в кредит, то він платитиме ще і позичковий відсоток від нього. Отже, орендна плата крім ренти може місти­ти амортизацію за викор-ня основного к-лу, вкладеного в землю та відсоток на нього. На ставку орендної плати впливають також термін оренди, розмір банківського %ка і податків, умови платежу.

72. Диференційна рента: зміст, причини виникнення, механізм утворення

Незалежно від форми власності на землю утворюється диференційна рента. Причиною її виникнення є монополія на землю як на об'єкт господарювання. Виникнення цієї монополії означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференційної ренти.

Першою природною умовою існування диференційної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок по відношенню до ринку (місць реалізації продукції).

Господарства, розміщені на кращих землях, створюють додатковий чистий доход. Цього останнього позбавлені господарства, що знаходяться на гірших землях. Якби вони одержували його, то монополія на землю як об'єкт господарювання зникла б.

Другою природною умовою утворення диференційної ренти є обмеженість землі. Земля у просторі обмежена, ще обмеженіші кращі за родючістю землі. Продукція, що виробляється на кращих і середніх землях, не може задовольнити потреби суспільства, тому у господарський оборот залучаються також ділянки землі, відносно гірші за родючістю і місцезнаходженням.

Господарства, які використовують кращі землі, мають більше продукції з одиниці земельної площі та одержують додатковий продукт, який є матеріальною основою диференційної ренти.

Необхідною економічною умовою перетворення цього додаткового продукту в диференційну ренту є наявність товарно-грошових відносин і особливості дії закону вартості у с/г. Ця особливість полягає в тому, що суспільна вартість с/г продуктів визначається середніми витратами суспільно необхідної праці у господарствах, що розташовані на гірших за родючістю і місцезнаходженням землях при середньому рівні організації виробництва. Господарства, які розташовані на кращих та середніх землях, мають нижчу індивідуальну вартість с/г продукції, проте реалізують її за цінами, які визначаються вартістю на гірших землях. Це дає можливість одержувати додатковий чистий доход, який утворюється понад середній чистий доход.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти - першу і другу. Перша диференційна рента є додатковим чистим доходом, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях.

Друга диференційна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю. Цю ренту одержують не всі господарства, а лише ті, які займаються інтенсифікацією за сприятливіших умов виробництва (тобто використовують кращі землі). Господарства, які здійснюють додаткові вкладення на гірших землях, одержують не другу ренту, а раціоналізаторський доход.

Таким чином, диференційна рента - це за своєю сутністю не що інше, як додатковий прибуток, який отримують у будь-якій сфері промислового виробництва на будь-який капітал, що функціонує в умовах вище середніх. У с/г він є більш-менш постійним, оскільки грунтується на різній родючості різних категорій землі.

73. Абсолютна і монопольна рента: спільні та відмінні риси.

У країнах, де панує приватна власність на землю і діє міжгалузева конкуренція, існує абсолютна рента, яка утворюється на всіх використаних землях, у тому числі на гірших. Причиною її є монополія на приватну власність на землю, яка закріплює високу норму прибутку в с/г понад середню норму прибутку. Отже, абсолютна рента - це надлишок вартості с/г продукту над його ціною вир-ва.

Висока норма прибутку в с/г може створюватися внаслідок існування ряду факторів: низької органічної будови капіталу, використання дешевшої робочої сили, більш швидкого обороту коштів, економії на постійному капіталі та ін. Значення цих факторів у кожній країні неоднакове і весь час змінюється. Тому можуть існувати і діяти інші фактори утворення високої норми прибутку в с/г, а монополія приватної власності на землю лише зак-ріплює цю високу норму прибутку і примушує реалізовувати с/г продукцію за її вартістю, яка вища за ціну вир-ва.

Отже, абсолютну ренту породжує не низька будова землеробського капіталу, а монополія приватної власності на землю, яка не дає можливості конкуренції вирівняти прибуток з низькопобудованого капіталу.

Монопольна земельна рента - особливий вид ренти. Її сплачує споживач рідких за якістю с/г продуктів, що виробляються на землях з винятковими природними умовами, тому що ціна на ці продукти визначається високим попитом та обмеженою пропозицією (наприклад, рідкі сорти винограду, цитрусові, особливі сорти троянд і т.п.).

Умовою утворення монопольної земельної ренти є монопольні ціни.

Причина монопольної ренти – монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах.

Різниця між монопольно високою ціною продукту та економічними витратами і становитиме монопольну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

Отже, монопольна рента утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах, а абсолютна – на всіх земельних ділянках; при монопольній ренті сплачується вища орендна плата та земельний податок, ніж при абсолютній; джерелом монопольної ренти є частина прибутку, створеного поза с/г, а джерелом абсолютної ренти є додатковий продукт, створений як в с\г, так і в ін. галузях вир-ва; а також різні умови формування абсолютної і монопольної ренти.

74. Марксистський та маржиналістський підходи до проблеми формування доходів. Марксистська концепція функціонального розподілу доходів ґрунтується на таких засадах: - капіталістичний сукупний національний дохід створюється найманою працею і капіталом; - носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої в засобах виробництва праці на заново створюваний продукт, а по-друге, створює нову вартість; - новостворена вартість є результатом тільки найманої праці; - результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить у структуру сукупного суспільного продукту, але не є складовою національного доходу (новоствореної вартості); - національний дохід має дві складові затрати змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми заробітної плати, й які набирають вигляду додаткової вартості; - капіталісту додаткова вартість нічого не коштує, а для найманого працівника вона коштує неоплаченої праці; Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме: - власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства; - існують чотири фактори виробництва, яким відпові¬дають такі форми доходів: земля створює ренту; капітал (інвестиційні ресурси) — процент; праця — заробітну плату; здатність до підприємництва створює підприєм¬ницький дохід (прибуток); - величина доходу на кожний із зазначених вище фак¬торів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми; - такий принцип (закон) розподілу доходів справедли¬вий як для найманих працівників, так і для землевласників, власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до вне¬ску кожного із факторів.