61. Позиковий відсоток як форма доходу на грошовий капітал, наданий у позику

Позичковий процент або процент за кредит - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

Економічна природа позичкового процента обумовлена існуванням товарного виробництва та пов’язаних з ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу, а з іншого боку, він повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати. В умовах ринкової економіки суть його розглядається більшістю економістів як ціна капіталу, взятого у кредит: оскільки позичальник-підприємець виступає покупцем капіталу-товару, то й процент, виплачуваний ним кредиторові, представляє ціну цього капіталу. Безперечно, тут не слід розуміти ціну капіталу як вираз вартості. Позичковий процент є не що інше, як частина середнього прибутку, котру підприємець платить власнику капіталу за користування споживною вартістю позиченого капіталу. У даному випадку сплата процента характеризує передачу певної частини вартості без одержання еквівалента. Вартість процента повністю переходить від позичальника до кредитора.

Джерелом сплати позичкового процента є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу. Прибуток розподіляється між суб’єктами кредитних відносин: кредитор отримує прибуток у вигляді процента за кредит; позичальник отримує підприємницький доход у вигляді прибутку на позичковий капітал, який використовується в підприємницькій діяльності.

Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається як відношення річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помножене на сто. Норма процента залежить від норми прибутку та інфляційних процесів.

62. Форми та види кредиту. Кредитна система України

Виділяють такі форми кредиту:

- банківський – надання банками грошових коштів в тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором;

- комерційний – товарна форма кредиту за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу;

- лізинговий – майнова форма кредитних відносин, що виникають в разі оренди майна;

- іпотечний – надання кредиту на придбання нерухомого майна під заставу нерухомого майна;

- бланковий – надання кредиту із застосуванням підвищеної ставки надійним позичальникам без застави або ін. видів забезпечення;

- консорціум ний - кредит, що надається позичальнику банківським консорціумом;

- споживчий – кредит, що надається населенню у вигляді відстрочення платежу за товари довгострокового користування;

- державний – специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами юрид. або фіз.. особи;

- міжнародний – позики, що одержують д-ва, банки, підприємці від іноземних кредиторів або надають іноземним позичальникам.

Кредит може надаватися в двох формах: грошовій або натуральній.

Види кредитів:

- за строками користування (короткострокові, середньострокові, довгострокові);

- за забезпеченням (забезпечені заставою, гарантовані, з ін. забезпеченням, незабезпечені);

- за ступенем ризику (стандартні кредити, кредити з підвищеним ризиком);

- за методами надання (у разовому порядку, відповідно до кредитної лінії, гарантійні);

- за строками погашення (водночас, у розстрочку, достроково, з регресією платежів, після закінчення обумовленого періду).

В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.

НБУ – державний банк країни, який разом із своїми філіями є першим рівнем банківської системи і виконує функції резервної системи.

Комерцiйнi банки покликанi обслуговувати економiчні суб’єкти — учасникiв грошового обiгу: фірми, сiмейнi господарства, державнi структури. через ці банки система обслуговує господарство вiдповiдно до задач, що випливають з грошово-кредитної полiтики центрального банку.

Найголовніше завдання фінансових посередників - спрямовувати рух капіталу до найефективніших споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних зобов'язань.

Кредитна система -- це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

В Україні кредитна система перебуває у стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.