68. Витрати обігу: чисті і додаткові

Відповідно до того, як виробництво виступає, з одного боку, виробництвом споживних вартостей, а з другого - виробництвом вартості і додаткової вартості, так і обіг є, з одного боку, рухом споживних вартостей, а з другого - зміною форми вартості.

Для здійснення процесу обігу капіталу на першій і третій стадіях кругообороту потрібні додаткові затрати. Затрати уречевленої і живої праці, пов'язані з перетворенням капіталу із грошової форми в товарну і з товарної в грошову, є витратами обігу. Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і додаткові.

До чистих витрат обігу належать:

- витрати, пов'язані безпосередньо із зміною форм вартості (тобто затрати на купівлю і продаж. Вони не створюють додаткової вартості);

- витрати, пов'язані з веденням обігу в грошовій формі (затрати на оплату праці бухгалтерського персоналу, купівлю канцтоварів і т.д. Ці витрати також не створюють додаткової вартості);

- витрати по забезпеченню грошового обігу (чеканка монет, друкування паперових грошей, папір, витрати кредитної системи і т.д.).

Перехід споживних вартостей не може здійснюватися без переміщення товарів з одного місця в інше, без упаковки, зберігання. Витрати на здійснення цих операцій є додатковими витратами в обігу. А сама праця, зайнята цими операціями, є продуктивною працею, бо вона створює вартість і додаткову вартість.

До додаткових витрат обігу належать: - витрати зберігання - тобто витрати уречевленої і живої праці на зберігання різних видів запасів (на будування складів, елеваторів, на перевірку, сортування, упаковку товарів, на оплату праці працівників складського господарства). Але якщо зберігаються запаси зі спекулятивною метою, або це зберігання викликане труднощами в збуті, то витрати на зберігання будуть чистими витратами;

- витрати транспорту - тобто витрати на перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання. Праця на транспорті є продуктивною в тій мірі, в якій вона безпосередньо обслуговує перевезення товарів. Вона переносить на товари, що перевозяться, вартість зносу засобів транспорту і приєднує до товарів нову вартість. Якщо перевезення товарів не обумовлене нормальним ходом виробництва і реалізації, то транспортні витрати приймають форму чистих витрат

69. Особливості відтворення в с/г: прир. І сусп

Особливості відтворення в сільському господарстві: природні та суспільні.

Особливості процесу відтворення в сільському господарстві укладаються в наступному:

1) цикл виробництва триває один календарний рік ;

2) у сільському господарстві основним засобом виробництва є земля.

3) сільськогосподарське виробництво в значній мірі залежить від природних, кліматичних умов, що найчастіше діють несприятливо. Тому в сільськогосподарських підприємствах значна частина прибутку спрямовується в резервний фонд;

4) у сільськогосподарських підприємствах значна частина коштів праці піддається фізичному зносу від бездіяльності.

5) у сільськогосподарських підприємствах визначена частина продукції залишається в господарстві і не надходить до економічного обороту.

6) у сільськогосподарському виробництві переплітаються і взаємодіють технічні, економічні, біологічні і соціальні фактори виробництва, що створює в ряді випадків додаткові складності і небажані наслідки для суспільства.

Сільському господарству притаманний ряд особливостей, пов'язаних з характером його виробництва, яке грунтується на здатності рослинних і тваринних організмів до природного відтворення

Обов’язковою складовою процесу суспільного відтворення є його натурально-речова частина у вигляді відновлення продуктивних сил.

70. АПК: зміст, структура, функції.

Аграрно-промисловий комплекс — це вертикально інтегрована і скоординована сукупність галузей і підприємств, зайнятих виробництвом продовольства, продуктів з сільськогосподарської сировини, їхнім зберіганням, переробкою і доведенням до споживача:)

До складу АПК входять чотири сфери (блоки).

Перша охоплює машинобудування (тракторне і сільськогосподарське, для легкої та харчової промисловості), хімічну промисловість (виробництво мінеральних добрив, засобів захисту рослин), мікробіологічну й комбікормову галузі тощо.

До другої сфери входить власне сільське господарство.

Третя сфера включає галузі, що забезпечують доведення сільськогосподарської продукції до споживача (заготівля, переробка, зберігання, транспортування, реалізація продукції). До четвертої сфери належать галузі виробничої та соціальної інфраструктури (шляхи сполучення, зв'язок, матеріально-технічне постачання, складське і тарнетосподарство та сфера, що забезпечує загальні умови життєдіяльності людей — культурно-побутове обслуговування населення) тощо.

Функціональний зміст АПК можна визначається в процесі аналізу соціально-економічних міжгалузевих зв'язків на рівнях макроекономіки та підприємств. Всю розмаїтість міжгалузевих зв'язків, які характеризують розвиток АПК, слід розглядати в двох аспектах: організаційно-технологічному та соціально-економічному. В першому випадку аналізують конкретний характер та організаційно-виробничі особливості цього типу господарських зв'язків, у другому — соціальну природу цих відносин та визначають їхні наслідки.