Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
polit.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
234 Кб
Скачать
☆

53. Постійні, зміні та валові витрати

Витрати виробництва – вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

Витрати виробництва класифікують на постійні і змінні. Постійні витрати— це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. До них належать витрати на заробітну плату, на сплату оренди (якщо орендуються приміщення, основні фонди тощо), на освітлення, опалення, на сплату відсотків за кредит та ін. Ці витрати відносять до постійних тому, що вони незмінні для діючого підприємства. Змінні витрати — це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. До них належать витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію. Постійні і змінні витрати у сукупності становлять валові витрати.

54. Явні та неявні витрати

Зовнішні (прямі або явні) витрати – це грошові витрати на оплату ресурсів, які фірма купляє в інших підприємців. До складу таких витрат входять заробітна плата найманим працівникам, витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, транспортні витрати, орендна плата за

користування приміщенням, амортизаційні відрахування та інші, що пов’язані з виробництвом благ.

Явні, в свою чергу, поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні витрати пов'язані з придбанням підприємством ресурсів (сировину, матеріалу, робочої сили тощо) на стороні, на ринку.

Внутрішні витрати пов'язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самого підприємства (органічні добрива власного виробництва у сільськогосподарському підприємстві).

Внутрішні (непрямі або неявні) – це витрати власних ресурсів фірми або вкладень її власників. На відміну від зовнішніх витрат, внутрішні витрати не приймають форми конкретних платежів за контрактами. Це – грошові платежі, які могли б отримувати за свої ресурси власники даного

підприємства при іншому способі їх застосування. Якщо фірма є власником певних чинників виробництва (наприклад, приміщення або частки обладнання), які використовує в процесі виробництва, то вона не може сама в себе їх купувати. Крім того, фірма втрачає можливість здати їх в оренду й отримувати за це відповідний дохід. Таким чином, витрачаючи власні ресурси в своїй справі підприємець втрачає грошову вигоду, відмовляючись від інших альтернативних можливостей, їх використання.

55. Граничні витрати. Закон спадної віддачі

Граничні витрати виробництва — це додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукці. Граничні витрати показують, скільки коштує для фірми збільшен­ня обсягу випуску продукції на одну одиницю, їх можна обчислити, виходячи як із змінних, так і з загальних витрат.

Говорячи про граничні витрати, ми маємо згадати про закон спадної віддачі. Згідно із законом спадної віддачі продукт кожної додаткової одиниці фактора виробництва буде зменшуватися, якщо величина витрат цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються сталими.

Дія закону спадної віддачі пояснює нам динаміку граничних витрат. Отже, взаємозв’язок між законами продуктивності і кривими витрат такий: у короткостроковому періоді, коли фактори виробництва, такі як капітал, є сталими, віддача змінних факторів спочатку зростає, потім знижується. Відповідно криві граничних витрат (див. малюнок нижче ) спочатку зменшуються, а потім зростають, після того як віддача починає зменшуватися.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]