4.Іржа шишок ялини.

Збудник Thekopsorapadi. Іржастий гриб з повним циклом розвитку. На лусках шишок ялини ранньої весни утворюється 0 та 1 стадія. Еції являють собою невеличкі кульки (діаметром близько 1 мм). Їх утворюється до 50-70 шт. на лусці, внаслідок чого шишки передчасно механічно розкриваються, насіння в них відсутнє. ІІ та ІІІ стадії формуються на листках черемхи ІІ - у вигляді жовтих, ІІІ- у вигл. фіолетового нальоту на цих же листках.Л. передчасно опадають. Зимує гриб в теліостадії на опалому листі. Весною наступного року теліоспори проростають, утворюючи 4-клітинні базидії і базидіоспорами відбувається первинне ураження лусок шишок ялини з утворенням 0 та І стадій. В окремі роки може бути 100% ураження шишок.

5.Живлення грибів.

Для свого розвитку гриби потребують температури в межах +22-25 градусів, підвищеної вологості та підкисленого середовища.Гриби живляться осмотичним шляхом, тобто шляхом всмоктування і для приведення субстрату в придатний для харчування стан, мають великий набір ферментів (целюлоза, лігнін аза, пектин аза, ліпаза тощо). За способом живлення гриби поділяються на: сапротрофів (існування за рахунок відмерлих решток), паразитів (існування за рахунок живих тканин) та симбіонтів (співіснування різнойменних організмів).

Облігатні сапротрофи живляться тільки мертвими органічними речовинами (рослинними рештками або органічними речовинами грунту). Вони не спричиняють шкоди живим рослинам, використовуючи для свого живлення усі рештки, які знаходяться в грунті і на його поверхні і тим самим збільшують гумусовий горизонт. Такий тип живлення притаманний більшості дереворуйнівних грибів. Облігатні сапротрофи легко культивуються в штучних умовах на поживних субстратах.

Облігатні паразити живуть тільки за рахунок живих тканин рослини і за її межами гинуть. Це – усі борошнисто-росяні й іржасті гриби та деякі інші.

Факультативні сапротрофи, як правило, ведуть паразитарний спосіб життя, але можуть існувати і як сапротрофи (парша яблуні – збудник Fusicladium dendriticum, після опадання листя зберігається на рослинних рештках).

Так само і факультативні паразити можуть вести як сапротрофний, так і паразитарний спосіб життя. Ці патогени живляться сапротрофно (живуть у грунті на рослинних рештках) і тільки при певних умовах заселяють живі тканини рослин -– як правило, ослаблені, пошкоджені та старі відмираючі тканини. Проникають в рослини частіше всього через пошкодження, тому їх ще називають раневими паразитами. На тканину рослини вони діють токсинами й ферментами, спочатку убивають клітини, а потім заселяють їх. Після загибелі уражених рослин збудник попадає в грунт і веде там сапротрофний спосіб життя. Якщо на ділянці довгий час культивується одна і та ж культура, то з кожним роком інфекційне навантаження буде збільшуватися, що може привести до знищення більшої частини рослин. Факультативні паразити довгий час можуть існувати як сапротрофи, або зберігатися в насінні рослини-господаря. Вони викликають такі захворюван¬ня, як чорний рак плодових, в’янення, плямистості тощо. Так, збудники хвороб, які викликають плямистості листків у грунті зберігаються, як правило, до того часу, поки повністю не мінералізуються залишки уражених органів рослин і потім гинуть. Ось чому біологічні особливості патогенів потрібно знати і використовувати при плануванні агротехнічних заходів захисту від хвороб. Так, прискорення процесу мінералізації рослинних решток, застосування сівозмін, створення сприятливих умов для розвитку рослин сприяють вирощуванню стійких і високопродуктивних насаджень.

Облігатні паразити і факультативні сапротрофи проникають в рослину через природні отвори (продихи, чечевички) або безпосередньо через непошкоджену тканину (кутикулу). Живляться вмістом живих клітин, виділяючи в них стимулюючі речовини, які інтенсифікують обмін речовин. Тому на початку захворювання життєздатність заражених тканин підвищується і тільки через певний період починається послаблення рослини, а потім і її загибель. Значній кількості шапинкових грибів властива особлива форма співжиття — мікоризний симбіоз з вищими рослинами, в результаті якого вони нормально розвиваються і плодоносять. У процесі живлення обидва симбіонти — і гриб, і вища рослина, це співжиття використовують з вигодою для себе. Гриби контактують з коренями вищих рослин, одержуючи від них органічні речовини. Рослини, у свою чергу, за допомогою грибів отримують з грунту воду, мінеральні солі та ін. З грибами вступають в симбіоз близько 98% наземних рослин: дерева, кущі, трави.