1. Біологічні (фізіологічні): порушення центральної нервової системи та фізичного здоров‘я, загальні та мовленнєві моторики.

2. Соціальні (психологічні): мовленнєві спотикання та інші порушення експресивного мовлення, феномен фіксованості на дефекті, логофобії.

Основними зовнішніми ознаками (симптомами) заїкання є виникаючі в момент мовлення судоми дихального, голосового або артикуляційного апарату. Судоми бувають різними по типу, локалізації і силі вираженості.

Прийнято виділяти два основних типи мовленнєвих судом.

Тонічні мовленнєві судоми – це складні довготривалі спазми, які заважають вимовити слово та проявляються у вигляді напруженої паузи у мовленні або у вигляді напруженої, протяжної вокалізації. Весь мовлене вий апарат заїкуватого ніби скований, рот часто напіввідкритий, або навпаки, губи щільно зімкнені, все обличчя різко напружене і відображає фізичні зусилля, які виконує заїкуватий, щоб вимовити звук. В мовленні спостерігаються довготривалі зупинки на початку або всередині слова.

Клонічні мовленнєві судоми характеризуються мимовільним багаторазовим ритмічним скороченням м‘язів мовленнєвого апарату. Заїкуватий повторює окремі звуки або склади.

Часто і тонічні, і клонічні судоми бувають у одного заїкуватого одночасно, тоді тип цих судом є змішаний – клінічно-тонічний або тоно-клонічний (в залежності який тип судом переважає).

Судомне скорочення м‘язів в процесі спілкування може проявлятися в будь-якому відділі периферичного мовленнєвого апарату. Виділяють артикуляційні, голосові і дихальні судоми. Зазвичай зустрічаються мішані судоми: дихально-артикуляційні, дихально-голосові, артикуляційно-голосові.

Судоми дихального апарату:

інспіраторні судоми;

експіраторні судоми.

Судоми голосового апарату:

зімкнена голосова судома;

вокальна судома;

тремтячий або поштовхоподібний гортанний спазм.

Судоми артикуляційного апарату:

1) лицьові:

- зімкнена судома губ;

- верхньогубна судома;

- нижньогубна судома;

- судома кута рота;

- судома розкриття ротової порожнини;

- складна судома обличчя.

2) язикові судоми:

- судома кінчика язика;

- судомне підняття кореня язика;

- судома виштовхування язика;

- під‘язикова судома.

3) судома м‘якого піднебіння.

46.

47.Дайте визначення поняття алалія. Причини, симптоматика і механізми. АЛАЛІ́Я – відсутність або недорозвинення експресивного та імпресивного мовлення, що виникає внаслідок органічного ушкодження мовленнєвих зон кори головного мозку у пренатальний або післяпологовий періоди.

Довідка: А. виникає у разі ушкодження або недорозвинення нервових клітин мовленнєвих ділянок великих півкуль (лобно-тім’яної і скроневої) головного мозку, мозкових захворювань, травм, перенесених дитиною у внутрішньочеревний період чи під час пологів, чи у післяпологовий період (до розвинення мовлення). Процес становлення мовлення відбувається в умовах паталогічного стану ЦНС дитини. Поширеність А. приблизно 1% у дітей дошкільного віку, серед дітей дошкільного віку – у 0,6 – 0,2%. Відсутність мовлення чи звуко-складові комплекси, обумовлені важким ступенем алалії (мовлення розвивається з 10 – 12 років). У легких випадках мовлення починає розвиватись з 3 – 5 років – це мовлення на початковому рівні з обмеженим словником, аграматизмами, коли виникають труднощі у засвоєнні читання та письма. Найпоширеніші види А.: моторна (експресивна), сенсорна (імпресивна).

При моторній А. порушується засвоєння всіх компонентів експресивного мовлення. Найхарактернішою ознакою фонетико-фонематичних порушень є нестабільність звукового складу слова: чисельні замінники одних звуків іншими, причому кожний замінюваний звук має багато субститутів (замінників). Ці порушення виявляються на тлі інших особливостей відтворення звукового складу слова (пропуски звуків, їх уподобання, переставлення тощо). В інших випадках домінуючим є порушення складової структури слова.

Ці розлади звукової системи мовлення спричинять специфічні порушення активного словника: у дітей спостерігається різке розходження (диспропорція) між достатнім розумінням значення слів і можливістю їх називання. Саме цими причинами пояснюється тривала відсутність слів у мовленні дитини, у подальшому – бідність активного словника, численні вербальні парафразії. Відмічається також підвищена загальмованість мовленнєвої функції: при незначній зміні ситуації діти «гублять» звуковий склад знайомих слів.

А. сенсорна – порушення формування імпресивного мовлення у дітей, які мають достатні слухові можливості для його сприймання. У дітей із сенсорною А. може спостерігатися зниження гостроти слуху різного походження, однак особливості та динаміка розвитку імпресивного мовлення пояснюється не цим. Провідного значення у їхньому розвитку набувають особливості слухового сприймання, спричинені ураженням слухомовленнєвих зон кори головного мозку. Це – підвищена нестійкість слухових реакцій на немовленнєві звуки, їх залежність від багатьох умов; порушення утворення слухових диференціювань у межах добре чутливих звуків. Характерно, що підсилена інтенсивність звучання не впливає на слухові реакції дитини. Порушується також розрізнювання мовленнєвих звуків за їх фізичними акустичними характеристиками чи впізнання за смислорозрізнювальними ознаками (при збереженому акустичному аналізі); розпізнавання звукових послідовностей у слові.

48.Схарактеризуйте заїкання як складне психофізичне порушення,за якого у людини спостерігається різного ступеня зміни в системі ЦНС, експресивного мовлення, мовленнєвої і загальної моторики та психофізичні особливості поведінки.