34.Назвіть, якими є особливості раннього психомоторного та мовленнєвого розвитку дітей із внгп.

35. Розкрийте поняття «третій рівень знм». Поясніть, чим він відрізняється від інших.

III рівень загального мовленнєвого недорозвитку характеризується розгорнутою фразовою мовою з елементами лексико-граматичного, фонетико-фонематичного недорозвитку. Самостійне спілкування дітей продовжує залишатися утрудненим і обмежене знайомими ситуаціями.

Діти цього рівня вступають в контакт з оточуючими, але лише в присутності батьків. Вільне ж спілкування значно ускладнене. Навіть ті звуки, які дитина уміє говорити правильно, в їх самостійному мовленні звучать досить не чітко.

На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. У активному словнику превалюють іменники та дієслова, менше діти користуються словами, які позначають якості, ознаки, стани предметів, а також способи дії. Спостерігається заміна слів за смисловими або звуковими ознаками.

Своєрідність лексичних помилок виявляється в тому, що діти:

• неправильно розуміють предмети за зовнішніми ознаками («майка» – сорочка, «жук» – павук);

• замінюють назви предметів, що подібні за призначенням («миска» – тарілка);

• замінюють назви предметів на інші, ситуативно пов’язані з ними;

• частину предмета замінюють його назвою (дерево – стовбур);

• замінюють слова, що позначають родові поняття, словами, що позначають видові поняття і навпаки (дерево – береза) ;

• замість одного слова використовують словосполучення («шланг» – « щоб воду лити»);

• назви дій замінюють словами, близькими за ситуацією та зовнішніми ознаками ( вишиває, плете – «шиє»). [17, 252]

У словнику дітей мало узагальнених понять, в основному це іграшки, посуд, одяг, квіти.

Серед прикметників використовують якісні, що позначають ті ознаки, які діти сприймають безпосередньо, – величину, колір, форму, деякі властивості предметів.

Прислівники використовуються досить рідко.

Діти користуються різними займенниками, простими прийменникам. Рідко зустрічаються прийменники, які виражають обставини, характеристику дії чи стану, властивості предметів чи спосіб дії.

У дітей не сформоване образне мовлення. Дитина не розуміє та не використовує понять «епітет», «метафора», «синонім», «порівняння».

Діти вже користуються всіма частинами мови, правильно застосовують прості граматичні форми, пробують вживати складносурядні, складнопідрядні речення. Вони можуть вільно скласти коротке оповідання, розповісти про себе, сім’ю, певну подію, але у своїй розповіді намагаються не вживати важких для них слів і виразів. І при детальному вивченні стану всіх сторін їхнього мовлення можна бачити виражену картину недорозвитку всіх компонентів мовленнєвої системи: лексики, граматики, фонетики [4].

Зустрічаються аграматизми: неузгодження прикметників з іменниками при змінюванні їх за числами і відмінниками; помилки в узгодженні чисельників з іменниками, пропуск прийменників. Наявні помилки при вживанні складносурядних і складнопідрядних речень.

Незважаючи на значне зростання активного словника, в результаті обстеження лексичного значення слів у дітей зустрічаються такі помилки: а) заміна назв чистини предмета назвою цілого предмета; б) назва професії замінюється назвою дій; в) заміна видових понять родовими і навпаки; г) недоліки у словотворенні.

У більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення звуково- складової структури слова, що створює значні труднощі в оволодінні дітьми звуковим аналізом та синтезом слів.