31.Розкрийте поняття «перший рівень знм», «другий рівень знм». Дайте характеристику 1 та 2 рівнів знм.

I рівень загального мовленнєвого недорозвитку характеризується повною або майже повною відсутністю словесних засобів спілкування у віці, коли у дітей, які розвиваються нормально, мовлення в основному є сформованим (так звані «Безмовні діти»). Мовленнєві засоби спілкування у дітей значно обмежені.

У дітей 4-6 років, що мають такий рівень розвитку мовлення бідний словниковий запас, який обмежується лепетними словами, звуконаслідуваннями, окремими іменниками і дієсловами побутового змісту, але структура і фонетичне оформлення цих слів так спотворено, що вони не зрозумілі для оточуючих. Досить часто свої «висловлення» дитина підкріплює мімікою та жестами. Аналогічний стан мовлення спостерігається у розумово відсталих дітей.

Пасивний словник у дітей цієї групи набагато ширший активного, тому часто у оточуючих складається враження, що діти все розуміють, але не можуть висловити своєї думки. Результати досліджень показали, що розуміння мови у таких дітей зменшено. Вони вірно розуміють інструкції, що зумовлені знайомою ситуацією ,,Заховай олівці у коробку". В конфліктній ситуації типу завдань: ("Доклади стакан на ложку") зразу виникають помилки в їх виконанні. Такі діти не розуміють таких слів, як гніздо, дах, стеля. Практично відсутнє розуміння граматичних змін слів. Вони затрудняються у виконанні завдань типу: ,,Покажи, де гриб, а де гриби.." У дітей відсутня фразова мова, а значить і граматичні конструкції. Крім цього, у них відмічається нестійкість у вимові звуків. В мові переважають одно-, двоскладові слова. Фонематичне сприймання різко порушене, виникають труднощі навіть при відборі картинок, схожих по звучанню, але різних за змістом (бочка – дочка – точка, лак – рак) ; спільна назва визначається схожістю окремих частин ознак ( «ніх» – сніг – це зима, санчата, зимові розваги дітей); назви дій замінюють назвою предметів ( грати у м’яч – просто «м’яч»).

Діти не використовують морфологічні елементи для вираження граматичних значень. У їхньому мовленні домінують «кореневі слова», в яких відсутні флексії, найчастіше це незмінні звукові комплекси.

На цій стадії мовленнєвого розвитку діти практично не володіють фразою.

Майже відсутнє розуміння значень граматичних змін слів (розрізнення форм однини та множини іменника, минулого часу дієслова, форми чоловічого та жіночого роду).

Звукова сторона мовлення дітей не сформована. Вимова окремих звуків часто позбавлена постійної артикуляції, внаслідок чого точне звучання слів передати не можливо.

Для цих дітей також досить характерна обмежена здібність відтворювати складові елементи слова.

На рівні глибокого недорозвинення мовлення звуковий аналіз слова зовсім не доступний дитині. Спроби навчання грамоти без відповідної мовленнєвої підготовки не мають успіху.

Отже, для I рівня ЗНМ характерні такі ознаки:

• активний словник перебуває у зародковому стані;

• пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене;

• здібність сприймати звукову і складову структуру слова ще не сформована.

II рівень загального мовленнєвого недорозвитку характеризується зачатками загальновживаної мови, тобто спілкування вже здійснюється за допомогою достатньо постійних, хоч і дуже спотворених у фонетичному і граматичному відношенні, мовленнєвих засобів.

Крім жестів і лепет них слів, з’являються хоч і спотворені, але достатньо постійні загальновживані слова.

Одночасно спостерігається розрізнення деяких граматичних форм. Однак це відбувається лише по відношенню до слів, що мають наголошене закінчення та відносяться до окремих граматичних категорій.

Проста фраза наявна, але грубо аграматична: прикметники і чисельники не узгоджуються з іменниками; пропускаються прийменники; іменники вживаються у початковій формі; зменшуються відмінкові закінчення. Одночасно викреслюється розрізнення деяких граматичних форм (до слів з ненаголошеним закінченням: стіл – столи, бере – беруть). Діти другого рівня не володіють навичками словотворення, плутають слова, близькі за лексичним значенням. Відтворення і звукової, і складової структури слів різко порушено: діти неправильно вимовляють більшість груп звуків, скорочують кількість складів, мають низький рівень сприймання фонем. Вони не готові до оволодіння звуковим аналізом і синтезом.

Розповідь по картинці, за запитанням будується примітивно, на коротких, хоча і граматично більш правильних, фразах, ніж дітей першого рівня.

Форми числа, роду і відміни для таких дітей не несуть значеннярозрізняючої функції. Словозміна має скоріше випадковий характер.

Розуміння мовлення на цьому рівні мовленнєвого розвитку покращується, з’являється розрізнення деяких граматичних форм, та це розрізнення є нестійким. Але відбувається орієнтування не тільки на лексику, а і на морфологічні елементи, які набувають смислорозрізнювального значення. Стає можливим розрізнення на слух і правильне розуміння форм чоловічого роду дієслів минулого часу, хоча помилки ще зустрічаються.

Слова нерідко використовуються у випадковому значенні. Одним і тим самим словом дитина може називати різні предмети, які мають схожість у формі, призначенні та інших ознаках. Обмеженість словникового запасу підтверджується незнанням багатьох слів, що означають частини предмета ( гілка, корінь, стовбур дерева), посуд ( блюдо, каструля, підніс), дитинчат тварин (зайченя, ведмежа, кроленя) та ін.

Способами словотворення діти не користуються.

Фонетична сторона мовлення дуже відстає від вікової норми: кількість звуків, які вимовляються неправильно, досягається 16-20. У дітей порушена вимова приголосних: шиплячих, свистячих, сонорів, твердих і м’яких, дзвінких і глухих

При спеціальних дослідженнях виділяються грубі помилки у вживанні граматичних форм.

Отже, для II рівня ЗНМ характерні такі ознаки:

• активний словник розширюється за рахунок не тільки іменників і дієслів, а й за рахунок використання деяких прикметників і прислівників;

• відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни;

• на II рівні ЗНМ діти починають користуватися фразою, зв’язне мовлення у зародковому стані;

• покращується розуміння мовлення, розширюється активний та пасивний словники, виникає розуміння деяких простих граматичних форм;

• вимова звуків і слів значно порушена.