36.Дайте характеристику особливостям психічного стану дітей з внгп. Чи впливає вік дитини на цей стан?

Неповноцінність мовлення погано позначається на формуванні всіх психічних функцій дитини з ВНГП, особливо на процесі становлення особистості.

ВНГП часто поєднується з іншими вадами розвитку, а також органічним ураженням ЦНС, що проявляються у розумовій відсталості того чи іншого рівня.

Найчастіше психічні розлади спостерігаються у дітей віком 7-10 років. Порушення психічного розвитку виникає в наслідок захворювань ЛОР-органів, ранньої туговухості, загальної соматичної ослабленості, затримки мовленнєвого розвитку. Характерним є факт значно більшої кількості психічних захворювань у хлопчиків, а ніж у дівчаток.

Захаровата та Гнилорибов виділяють 2 типи психогенних реакцій у дітей зі складними незрощеннями: гіпостенічний(млявість, соромязливість, низька комунікабельність, лякливість, швидка втомлюваність) та гіперстенічний (підвищена роздратованість, нестійкість психічних станів, руховий неспокій). Ці типи реакцій зазвичай формуються з 7-го віку.

Різні неврологічні порушення у дітей розвиваються у різні вікові періоди. «Критичними» є такі: 2-3 роки(формується індивідуальність дитини); 7-8 років(остаточно дозріває активна моторика); 12-18 років(період статевого дозрівання).

За станом псих.розвитку діти з ВНГП – це досить різнорідна група: діти із ЗПР; діти з нормальним псих.розвитком; діти з порушенням розумового розвитку різного ступеня.

Усі особливості організації хворого на ВНГП зумовлені переживанням ним власної патології.

37.Дайте визначення поняття «афазія». Симптоматика, механізми та класифікація даного порушення. АФАЗІ́Я – повна чи часткова втрата мовлення, яка обумовлена ураженням кори домінантної півкулі головного мозку за відсутності розладів артикуляційного апарату і слуху.

Довідка: Причинами виникнення А. можуть бути крововиливи, пухлини, закупорка судин, інфекційні захворювання, травми. При А. порушуються мовленнєва діяльність в усіх її проявах: усне й письмове мовлення, розуміння мовлення, називання граматичне оформлення висловів. А. відноситься до тяжких форм мовленнєвої патології. За класифікацією О. Лурія виділяються такі форми А.: моторна аферентна, моторна еферентна, сенсорна (акустико-гностична), амнестична (акустико-мнестична), динамічна, семантична, тотальна.

Моторна аферентна А. (кінестетична) виникає при ураженні вторинних пост центральних і нижньотім’яних відділів домінантної півкулі й у більшості випадків супроводжується порушенням орального праксису. Внаслідок цього хворий не може знайти потрібне положення органів артикуляції, письмове мовлення грубо порушене; розуміння мови на слух відносно збережені.

Моторна еферентна А. (кінетична) пов’язана з ураженням премоторних і задньолобних відділів домінантної (лівої) півкулі, супроводжується дезорганізація кінетичної основи. Хворий вимовляє звуки, але не може плавно злити їх у склади, слова; в його мовленні переважають іменники в називному відмінку (телеграфний стиль).

Сенсорна А. (акустико-гностична) виникає при ураженні задніх відділів верхньої скроневої звивини домінантної півкулі, що супроводжується порушенням фонематичних процесів. Внаслідок цього розуміння повторення слів стає майже неможливим; спостерігаються розлади письма і читання, що виявляється в замінах звуків і букв.

Семантична А. виникає при ураженні тім’яно-патиличних відділів домінантної півкулі, що супроводжується розладами розуміння складних логіко-граматичних конструкцій.

Тотальна А. – порушені всі форми мовленнєвої діяльності.

38.Охарактеризуйте за якими напрямками здійснюється обстеження дітей із ЗНМ. Основне завдання діагностики порушень мовленнєвого розвитку — правильна кваліфікація дефекту з метою визначення оптимальних шляхів його подолання.

Розглянемо основні напрямки комплексного обстеження дітей із ЗНМ.

Логопедичне обстеження включає три основні розділи:

1) ретельне вивчення умов виховання і динаміки мовленнєвого і загального психічного розвитку, яке відбувається на основі бесіди з батьками і аналізу документів про дитину (медична та педагогічна документація);

2) логопедичне та психолого-педагогічне обстеження з докладним реєструванням вербальної та невербальної діяльності дитини;

3) аналіз та педагогічна оцінка усіх отриманих даних. У процесі вивчення дитини з мовленнєвою патологією логопед повинен виявити обсяг її мовленнєвих навичок, співвіднести їх із віковими нормативами, а також із рівнем психічного розвитку, визначити співвідношення дефекту та компенсаторного фону, мовленнєвої і комунікативної активності та інших видів психічної діяльності.

Під час дослідження мовленнєвих дефектів необхідно базуватися не тільки на визначенні відхилень у формуванні тих чи інших сторін мовлення, але й виявленні стану тих операцій із мовними знаками і тих психічних функцій, які забезпечують засвоєння порушених мовних одиниць і їх використання у мовленні. Важливо визначити співвідношення розвитку експресивного та імпресивного мовлення дитини, виявити компенсаторну роль збережених ланцюгів мовленнєвої функції, співвіднести рівень розвитку мовних засобів із їх активним використанням у мовленнєвому спілкуванні.

Т.Філічева виділяє такі етапи обстеження дитини із ЗНМ:

I. Орієнтовний етап, на якому проводиться цілеспрямоване опитування батьків, бесіди з дитиною, вивчення спеціальної документації. На основі отриманих даних попередньо визначається мовленнєвий дефект.

II. Диференціюючий етап, який включає обстеження інтелекту та слуху з метою відмежування дітей із первинною мовленнєвою патологією від подібних станів, де провідним є порушення інтелекту або слуху.

III. Етап обстеження немовленнєвих процесів, тісно пов'язаних із мовленнєвим розвитком.

IV. Докладне обстеження провідних компонентів мовної системи, підсумок якого обґрунтовує логопедичне заключення.

V. Заключний, уточнюючий етап включає динамічне спостереження за дитиною в умовах спеціального навчання та виховання.

39. Охарактеризуйте причини виникнення афазії. Зміст та завдання корекційно-педагогічної роботим при афазії.

Афазія - системне порушення мови, яке виникає при органічних ураженнях мозку, охоплює різні рівні організації мови, впливає на її зв'язок з іншими психічними процесами і приводить до дезінтеграції всієї психічної сфери людини, порушуючи перш за все комунікативну функцію мови. При афазії виявляються системні порушення мовної функції, що охоплюють всі мовні рівні фонології: фонетику, лексику, граматику.

Причинами афазії є різноманітні органічні враження мовленнєвих систем головного мозку в період, коли мовлення вже сформоване, травми головного мозку, запальні процеси мозку, пухлини мозку, судинні захворювання і порушення мозкового кровообігу (інсульт). При афазії спостерігаються ушкодження в лобних, тім'яних, потиличних і скроневих долях кори лівої півкулі.

Форма афазії, тяжкість дефекту і характер його протікання залежать від: обширності осередку враження і його локалізації; характеру порушення мозкового кровообігу; стану збережених відділів мозку, що виконують компенсаторні функції.

40