1. Дайте визначення логопедії як науки. Розкрийте мету та завдання логопедії.

Логопедія – наука про порушення розвитку мовлення, його подолання і запобігання йому засобами спеціального корекційного навчання та виховання.

Предметом логопедії є вивчення закономірностей навчання і виховання осіб з порушеннями мовлення і повязаними з ними відхиленнями в психічному розвитку.

Основними завданнями логопедії є:

-вивчення симптоматики порушень мовлення у дітей дошкільного і шкільного віку;

- дослідження структури мовленнєвих порушень і впливу мовленнєвих розладів на психічний розвиток дитини;

- розроблення методів педагогічної діагностики мовленнєвих розладів;

- вивчення закономірностей спеціального навчання і виховання дітей з порушенням мовленнєвого розвитку;

- розроблення науково обгрунтованих методів усунення і запобігання різним формам мовленнєвих недоліків;

- організацію системи логопедичної допомоги.

2. Охарактеризуйте основні види мовленнєвої патології в усному та писемному мовленні.

До порушень усного мовлення належать розлади фонаційного оформлення : афонія, дисфонія – відсутність або порушення голосу; брадилалія - патологічно уповільнений темп мовлення ; тахілалія - патологічно прискорений темп мовлення; заїкання - один із складних і тривалих мовленнєвих порушень на фоні поліморфного хворобливого стану, характерним зовнішнім симптомом якого є судомне порушення мовлення; ДИСЛАЛІ́Я – порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовленнєвого апарату; РИНОЛАЛІ́Я – вид органічної дислалії; порушення тембру голосу та звуковимови, що утворюється внаслідок зайвого або недостатнього в процесі мовлення резонування у носовій порожнині і обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату; ДИЗАРТРІ́Я – розлад чіткого мовлення, зумовлений недостатністю іннервації мовленнєвого апарату внаслідок ураження ЦНС; АФАЗІ́Я – повна чи часткова втрата мовлення, яка обумовлена ураженням кори домінантної півкулі головного мозку за відсутності розладів артикуляційного апарату і слуху; АЛАЛІ́Я – відсутність або недорозвинення експресивного та імпресивного мовлення, що виникає внаслідок органічного ушкодження мовленнєвих зон кори головного мозку у пренатальний або післяпологовий періоди.

До порушень писемного мовлення належать: АЛЕКСІ́Я – повна нездатність чи втрата здатності оволодіння процесом читання; ДИСЛЕКСІ́Я – часткове порушення процесів читання, яке проявляється в помилках стійкого характеру, що повторюються; АГРАФІ́Я – порушення психофізичних процесів, які забезпечують закономірний зв’язок між звуковим та письмовими аспектами мовленнєвої діяльності, які призводять до повної нездатності володіння письмом або втрати цього вміння; ДИСГРАФІ́Я – часткове специфічне порушення процесу письма.