2. Княгиня Ольга

Православна церква вшановуе княгиню Ольгу як святу. Прийнявши християнство, вона ненасильницькими методами сприяла його поширенню в Кшвськш Русь

Л^опис розповвдае, що Ольга доводилася родичкою князю Олеговi — тодiшньому правителю. 903 року П вiддали замiж за 1горя, сина Рюрика, майбутнього великого князя, якому на той час виповнилося двадцять п’ять лгт. Оскшьки Ольга тодi була ще маленькою дiвчинкою, шлюб спочатку був ном^ нальним.

1гор став повновладним правителем Кшвсько! Pyci, коли йому виповнилося тридцять п’ять. Про роки його правлшня ввдомо дуже мало: 1гор ходив у далею вiйськовi походи, якi вщ- волiкали його вiд внyтрiшнiх подш. Тож Ольга дедалi бiльше бралася за справи управлшня державою.

Тодi в Киeвi було вже багато християн, яю пiд час укладен- ня миру з Вiзантieю 944 року присягали не бшя вдола Перуна на днiпровськiй крyчi, як мiсцевi язичники, а в соборнш Iллiнськiй церквi на Подолi. Християнам, на вщмшу вiд язичникiв, були властивi грамотнiсть i широта кругозору, що необхщш у веденнi державних справ. Тому Ольга в управлшш спиралася саме на них, поступово схиляючись до 1хньо1 вiри.

Восени 945 року 1гор вирушив за даниною до древлян, але дружина не вдовольнилася и розмiром, тому князь повернувся. Це обурило древлян, i вони вбили 1горя.

Залишившись iз малолiтнiм сином, Ольга передyсiм мусила вгамувати древлян. Лiтопис розповщае про триразову помсту княгинi. Спочатку древляни виршили запропонувати 1и у чоло- вiки свого князя Мала, пославши в Ки'!в старшшин. Човен iз послами кинули в заздалепдь приготовлену яму, де живцем за- сипали древлянських представникiв. Удруге по^в древлян за наказом Ольги було спалено в лазш. А трете посольство воши княгинi перебили шд час тризни, яку справляли по 1горю.

Пiсля цих розправ княгиня 946 року послала в древлянську землю вшсько. Древляни замкнулися в добре укршленому мют Iскоростенi. Тодi Ольга вдалася до хитрощiв: вона пообщяла вiдстyпити, узявши данину голубами вщ кожного дому. Хитро­мудра княгиня наказала прикршити до лапок голyбiв скiпки, що тлiли, i вiдпyстити птахiв. Вони полетiли назад — i мiсто за- палало.

Ошр древлян було зламано, i бшьше нiхто з тих, хто мусив платити данину, не повставав проти Ольги. I хоча фольклорш мотиви в лггописних оповщаннях очевиднi, безсумшвне одне: древляни були суворо покараш. Княгиня теж дiстала уроки з обставин загибелi чоловiка. Вона встановила фжсований обсяг данини з кожно! землi й почала облаштуванням великокнязiв- ських господарств i доходних проми^в. По всiй землi було на­ведено порядок.

Змщнивши свое становище всередиш краши, Ольга пере- йшла до активно! зовшшньо! полiтики. Вона вiдвiдала Bi3aH- тш — одну з найсильнiших держав бвропи. Тут княгиня хрес- тилася, причому вiзантiйський iмператор Константин був настшьки нею зачарований, що шбито запропонував ш руку й серце, проте змушений був задовольнитися лише роллю хреще- ного батька Ольги.

Правлшня княгинi було вирiшальним поворотом в ютори Кшвсько! Русi. Краша здобула впорядковану владу й почала штегруватися в пол^ичну систему християнського св^у. И спра­ву пiдхопив онук Володимир, який i охрестив Кшвську Русь.

441 слово За Л. Семакою