24. Коляда на краю свпу

Автобус «Тернотль-Мала Березовиця», яким я повертався з обласного центру додому, бшя «Орюна» рiзко загальмував. Я, ледь стримуючи невдоволення, змушений був розпрощатися iз солодкою напiвдрiмотою.

Поки через дверi ЛАЗа заходило багато людей, бшя мене присiв iз дитинства знайомий односелець — майже ровесник. Завели розмову, тож було вже не до сонних марень.

Автобус, здригнувшись, покотився сiрою сечкою дороги, створюючи затишну, майже домашню атмосферу для розмови. Я помггив: про що б не розмовляли хлопщ, рано чи пiзно бесща пiде про службу в армп...

На край свiту — у прямому й переносному значеннях — заки­нула доля Тараса. Хабаровськ — аж шяк не за городами. Усе чуже — i люди, i мова. Було, правда, кшька хлопщв iз Захiдноi Украши — усе ж легше.

Наш герой був водieм. Пiдходить якось до прапорщика мю- цевий житель i просить перевезти вантаж додому. ШдЧхали до обiйстя. «Не мiсцевi тут живуть», — подумав солдат. Вш уже був знайомий iз побутом росiян, iхнiм способом юнування.

Назустрiч вийшла бабця й каже до чоловша:

• А де ти, Микольцю, так довго був?

Тарас завмер. Чи не почулося? Чи можливо тут, на краю зем- л^ ввд старенькоi почути украшську мову? Пiдiйшов ближче.

• Добридень, бабцю! — привiтався.

Старенька зашмша. Здивованi очi пильно вдивлялися в хлопця. Стареч^ укритi глибокими зморшками губи намагалися щось сказати.

• Сину! — скрикнула безсило.

Виселена разом iз сiм’eю в далекому 1946 рощ жорстоким сталшським режимом iз рiдного Золочева всього лише за те, що

щиро любила свш край, вона вперше за довп сорок лГт почула ввд незнайомо! людини рiдне украТнське слово.

А потiм були обiйми, поцiлунки й гiркi-гiркi сльози. Сльози радосп й печалi. Адже всього е вдосталь: i хату i3 синами збуду- вали — велику, галицьку, i в хатi все е, i господарство завели, i сусщи-украТнщ поруч живуть, теж переселенщ, лише земля не та, чужа земля, чужа-чужаниця.

Тарас подружився з родиною, частенько наввдувався iз солдатами-земляками на свiже молоко. А коли настало Рiздво, хлопцi прийшли колядувати.

Нова рад1сть стала, яка не бувала:

Над вертепом зв1зда ясна свггу заняла.

Де Христос родився, з Д1ви воплотився,

Як чолов1к, пеленами убого повився.

Ангели сшвають, славу возв1щають,

Як на неб1, так i на земл1 мир провозглашають... —

лунало над вiчними хабаровськими болотами, над далеким чу- жинським краем, грiючи серця украТнщв, якi, дiзнавшись про в^ зит хлопцiв, за десять i навiть за двадцять кiлометрiв примчали з усiх околиць.

«...Над вертепом звiзда ясна свiту засГяла...» I горггиме вона в кожному куточку ВсесвГту, де б’еться хоча б одне серце, спов- нене чистою любов’ю до матшки-УкраТни.

Я дописую щ рядки й знову посшшаю на автостанцiю. Кого зустршу сьогодш?

399 слгв За I. Ковалем

24. Одержимий

Чи здатний вш був триматися помiрковано, поводитися ла- пдно й спокшно, розмовляти без екзальтацй? Мабуть, ш! Я ба­чив його тшьки тодг коли вш був або сповнений обурення й гш- ву, або захоплений людиною, рГччю, твором мистецтва, справою.

У сентиментальному й чулому настро! вш починав декламу- вати, тодГ не говорив, а наче розлого висшвував. Збентежений, говорив уривчастими фразами, кидав окремГ слова, вигукував.

На B^B^yBa4iB музею, коли вш у ролi екскурсовода водив ix по експозицшних залах, показуючи картини, мебл^ порцеляну, а довга паличка правила йому при цьому за шпагу, справляв над- звичайне враження. Його експресiя, драматичшсть викладу ix потрясали. Кожен стшець, шафка, теракотова статуетка, есюз ландшафту, малюнок ставали подieю, приводом для захоплень або вибухом гшву. Те, як вiн рухався й промовляв, кожен рух i кожне слово були подiбнi на пафосний урочистий обряд, на ви- хщ короля-сонця, багатобарвну театральну виставу, уривок iз давньогрецькоi трагедii в камерному виконанш.

Картини, порцеляна, меблi правили за декораци. На ix фонi виступав Гуля. Вiн був у центра Усе iнше було лише додатком, аксесуарами, як краще й виразнiше давали змогу його бачити. Щоб залишатися до кшця самим собою, йому бракувало лише двох речей, котуршв i театрально'1' трагiчноi маски.

Пiсля огляду, закшчивши водити вiдвiдyвачiв по залах музею, вш стояв, спираючись на паличку, блщий i виснажений, одкидаючи з лоба пасма чорного волосся. Витягнувши хустинку, Гуля витирав з обличчя краплi поту.

Робгтники металyргiйного заводу, якi приходили до музею, прибиральнищ з облвиконкому або яко'1'-небудь iншоi велико'1' установи, ллш жiнки iз сивим волоссям у червоних хустках, приведеш жiнкою-органiзаторкою, яка називала ix «девочками», пiдxодили до нього, щоб особисто висловити подяку за вщчуте потрясшня. Тиснули йому руки, записували просторi вiдгyки в музейну книгу для вражень.

Гуля був людиною однiei думки, едино'1' iдеi: мистецтво над усе. Мистецтво — недоторканне. Мистецтво епох Середньовiччя й Вщродження, iкони й портрети з часiв козацького бароко, Вiзантiя й Голландiя були для нього етапами вiчностi. З’явля- ються й руйнуються держави, виникають i зникають народи, у свiтi вщбуваються вiйни й революцii, докорiнно змшюеться xiд iсторii, але незмiнними залишаються черепок глини з мальова- ним орнаментом, уламок цегли вщ бyдiвлi, шматок вапна з бл^ дими слщами рожево'1' фарби, мiнiатюра на пергамент^ полотно картини. Усе зникае, лише твiр мистецтва перебувае незмшним.

Гуля вiрив: його мiсiя, як уповноваженого Комитету охорони пам’яток, саме й полягае в тому, щоб забезпечити збережешсть мистецьких TBopiB. Свою професш, розписку у вщомосп на одержання зарплати вш розглядав як необхiднi складовi свого високого покликання, свого меаашстичного призначення — зберегти пам’ятки мистецтва вщ знищення.

З твердою впертiстю, з фанатичною непохитшстю, з терпля- чою наполегливiстю вiн робив свою справу.

403 слова За В. Домонтовичем