24. Розповщають експонати

У столичному музе! Михайла Булгакова на Андривському узвозi вщкрито експозицiю, присвячену вiсiмдесятирiччю одного з найвщомших ромашв двадцятого столiття — «Майстер i Мар­гарита». Для цього е особлива нагода. Як вщомо, Булгаков роз- почав свою важку л^ературну працю над твором у 1928 рощ, а завершив у 1940-му. Кшвська виставка — певне просторове осмислення знаменитого роману.

Ще 1939 року в лисп до свого кшвського друга, скрипаля Гдешинського, Булгаков написав: «Я повсякчас звертаюся до спогадiв i був би вдячний, якби ти допомщ меш в них дещо з’ясу- вати. Це стосуеться в основному музики й книжок».

Уяв^ь, музика й книжки — головш складники кшвсько! виставки, присвячено! майстровi та його роману. Булгаков був справжшм знавцем музики, тому в музе'! працюють над тим, як представити ще й музичний складник його лпературних тво- рiв, зокрема «Майстра i Маргарити». Музика — мистецтво про­сторове, а виставковi зали булгаковського будинку — проспр особливий...

Домшантою першого залу е ушкальний бiлий рояль, з яким пов’язана одна з легенд музею. Грошi на нього збирали швтора року. Як правило, кожна людина жертвувала «на одну клавшу», 1Й видавали навiть документ, який сввдчив, що цей поцiновувач лiтератури е дарувальником, меценатом. Цей бший рояль, зроб- лений для виставки в Парижi 1889 року, отримав там золоту медаль. У нього немае номера. На роялi — надпис «Лоенгрш», а поряд автограф Булгакова. Один з улюблених композиторiв Булгакова Вагнер пов’язав свого часу музику з мiфом. На цьому перехресп й народилися вiдомi вагнерiвськi опери, як слухав Булгаков на початку минулого столтя в Киевi в Мюькому театрi.

В iншому залi — письмовий стiл iз безлiччю «рваних» фото- графiй письменника. Вони наче пориваються злетiти вiд подиху в^ру, але... залишаються на мющ. Фазиль 1скандер написав: «Рукописи не горять там, де письменник сам згоряе над рукопи- сом. У житт багато борщв, якi йдуть на Голгофу, але зупиня- ються перед самiсiньким розп’яттям». Михайло Булгаков шов до кшця.

Переважна бшьшють музейних експонатiв — оригiнали. Щкавим, наприклад, е один iз документв, що нагадуе про три- ввдсоткову позику, за якою можна було виграти раз на рш сто тисяч. Це саме та позика, завдяки якш Майстер i виграв сво! сто тисяч. Перша професiя Майстра — музейник. У своему ромаш Булгаков i розповiдае про те, що в музеях поширювали триввд- соткову позику i саме Майстровi й дiсталася ця «фшка». Далi — вiдомо... Майстер виграе сто тисяч карбованщв, на якi купуе шдвальчик, де й пише роман про Понтя Пiлата.

Усе свое життя Булгаков обожнював Ки!в. Однак шлях роману до киян був досить тривалим. Украшське видання «Майстра i Маргарити» росiйською мовою вийшло друком у сiмдесятих роках. А от перше видання роману украшською мо­вою з’явилося лише у 2006 рощ. Ще рашше роман був надруко- ваний вiрменською, турецькою, на iвритi.

412 слгв За К. Константиновою

24. Щоденник для роздумiв

Пiвосенi, зиму й шввесни на радiо «Вежа», що в 1вано-Фран- кiвську, iснувала програма «Щоденник». Щоденником i'i' можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, ^м су- боти й недш. I придумувати трихвилинну оповщь доводилося постiйно.

Коли укладалася книжка, я мав можливють цiлковито пере- iнакшити ii, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотв би сказати. Про те, як... Але про це буде вже шша книжка. Ця за- лишиться ввдкритою — випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось iнше. Адже зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану юторш кожному хотшося б вщповюти якоюсь своею, нiчим не гiршою...

Ось один iз весняних записiв.

Мюью мешканцi звикли оцiнювати погоду й рiзнi природнi явища лише з огляду на !х зручностi та вигоди. Селяни, земле- роби, садiвники, лiсiвники й пасiчники мислять трохи ширше — не про себе, а про звiрiв, комах, дерева, бруньки, пагони, цибуль- ки, зерна, квгги, листя, плоди, ягоди й коршня, якими вони ошкуються. Зрештою, опiкуються тiльки для того, щоб з’!сти са­мим або вщдати тим, хто живе в мютах, i погоду оцiнюють лише з огляду на власш вигоди. У цьому завуженш свпогляду причина найбшьших нещасть людства. Але так е cnoKOHBiKiB, i виявля- еться, що Ti поодинокi люди, якi чують спiв трави, просто не мо­жуть i вже нiколи не зможуть переконати зважати на нього тих, хто цього сшву не чуе.

Позавчорашнш сшг сприймався по^зному: як неприем- нiсть, вибрик, жарт, радють, ускладнення, перешкода, безсен- совють, абсурд, фрагмент, який нiчого, урешт, не значить i, крiм кшькох вiдкладених рейсiв, нiчого не змшюе. Усе одно вже весна, i цей короткочасний снiговий бунт угамуеться через кшька днiв. Снiг випав позавчора, а через кшька дшв, тобто сьо- годнi, по ньому залишилися тiльки слiди. Здаеться, вш справдi нiчого не змiнив.

Однак таке твердження правильне лише в системi координат людсько! — антропоцентрично! — логiки. Насправдi два дш снiгу врятували цiле плем’я, цше вiйсько Божих iстот.

Цей маленький мужнш i прекрасний народ уже знемагав вщ людсько'! навали. Щодня його найкращих чоловiкiв, найвродли- вших жiнок iз ненародженими дiтьми, його найбшьших мудре- цiв убивали людськ руки, а тiла вивозили до мюта й там на пло- щах виставляли на повiльне тлшня. Люди руйнували 1хш оселi, випорпували iз землi !хш скарби, мшяючи на грошi для дешевих розваг.

День сшгопаду й кiлька днiв укрито'! снiгом землi дали можливiсть цьому народовi перепочити. За короткий час, вщпу- щений до нового наступу людей, лiсовi племена крокусiв, шд- снiжникiв i пролiскiв встигли вже багато. Одш з них скинули в Грунт заплвднене насiння, iншi вiдмерли, урятувавши цим самим шдземну багаторiчну цибульку вiд знищення, а переважна бшь- шiсть просто перестала бути привабливою i через це позбулася незахищеность

Тож дводенний сшг наприкшщ березня не був марним. Можливо, завдяки йому на другу весну маленьке плем’я зможе скликати нове велике вшсько.

425. слгв За Т. Прохаськом