24. Краса I сила, або Цирульники-каношри

Здавалось би, що може бути сшльного мiж тендiтними твор- цями краси — перукарями та безжальними слугами Марса — пушкарями? А втм, коли вчитатись у статут кшвського цеху ци- рульниюв, то стане зрозумшим, що, говорячи по-сучасному, перед тим, як претендувати на членство в перукарськш оргаш- заци, кандидат був зобов’язаний належним чином вивчити ар- тилерiйську справу. «Це ж чому?» — здивовано запитаете ви. А тому, що перший пункт цехового статуту зазначав: «Щоб уся- кий з братп майс^в-цирульнийв на сходщ загальнiй, а найго- ловнiше — пiд час проведення церемонш, органiзованих мапст- ратом кшвським, при гарматнiй пальбi був i ту гарматну пальбу виконував належним чином; а якщо хто-небудь буде вщмовля- тися вщ того, то його з вщома кшвського мапстрату карати ув’язненням i стягненням штрафу — п’ять фунтв воску». Ось такими серйозними могли бути наслщки для кожного, хто ухи- лявся б вщ цього обов’язку.

I справд^ вiдмовитися вiд нього шхто не мш, адже жорстка регламентащя життя середньовiчного мiста базувалася перед- усiм саме на цеховiй оргашзаци людських спiльнот. Ремiсничi цехи виступали своерщними цеглинками, з яких вибудовувався нездоланний мур мюького самоврядування. Цехи як сощальш асощаци, органiзованi за професшним принципом, мали значнi права, але водночас i чiтко визначеш зобов’язання перед загаль- номiською громадою.

Так само визначалося й мюце кожного окремого члена все- редиш цехово! оргашзаци. Цех обмежував його свободу, але й надавав можливють працювати за вибраним фахом. Так, дев’я- тий пункт статуту цирульниюв постановляв: «:Шхто iз стороннiх майс^в-цирульниюв, не вступивши до оргашзаци, працювати не повинен». А коли б хто-небудь знехтував цю заборону, то вщ нього мали право насильно забрати весь шструмент на користь цеху цирульнийв.

Десятий пункт статуту визначав коло посадових обов’язйв майс^в: цирульник повинен був не лише вмгги голити бороди, а й лшувати рани, хвороби шюри, виривати зуби, ставити п’яв- ки тощо. Отже, крiм власне перукарсько! вправносп, мав одно- часно волод^и вмшням i гармаша, i фельдшера, i стоматолога, i дерматолога!

Цей статут, ухвалений на загальних цехових зборах у червш 1767 року, свщчив про перемогу цирульнийв у боротьбi за власнi штереси, i саме цю дату ниш можна було б святкувати кшвським перукарям як офщшний рiк свого народження. Зви- чайно ж, i до цього року в Киeвi голили бороди й робили, iмовiрно, дуже моднi зачiски. Проте спочатку тодшш перукарi входили до складу цеху кравщв. А кравцi, як видно 3i скарги перукарiв до кшвського магiстрату, виявляли до них «крайню зневагу», обме- жували Тхш права. Подавши батькам мiста скаргу, цирульники попросили дозволити 1м вийти з кравецького цеху та заснувати власний цех, i зрештою мапстрат дав такий дозвiл. Отодi-то й доручили цирульникам доглядати й обслуговувати мюьку арти- лерiю, зобов’язавши 1х утримувати гармати в доброму станi та з них пiд час церемонш салют «належним чином здшснювати».

410. слгв За В. Горобцем