24. Серий Лифар — украшець до кшця

У передсмертнш записцi, зверненш до дружини, Сергiй Ли­фар тдписався: «Серж i3 Киева. Украшець до кшця».

В автобiографiчнiй книжщ «Страдницьк роки», виданiй у Парижi 1935 року, вш писав: «Лише той, хто був у Киев^ дивив- ся з Царського майданчика на урочисто величний Дшпро, хто побував у Видубицькому монастирi на високому крутому березi й зввдти дивився на безкра! поля та люи, тiльки той зрозумiе, чо­му для киянина немае шчого дорожчого за Кшв».

При зус^чах Сергш Михайлович захоплено розповiдав про дитинство та юшсть, про першi музичнi й театральнi враження (вш спiвав у хорi Софiйського собору, навчався в консервато­ра), про украшсью народш пiснi, танцi й обряди, як чув i бачив у маетку свого двда в Кашвському повiтi. Якось на виставу в Па- рижi Лифар прийшов в украшськш вишиванцi й з гордютю ска­зав, що походить iз козацького роду. Вiн описував, як його дщ часто збирав онуйв i розповiдав про минуле Украши: «Бачив я й пожовкл^ вицвш грамоти з восковими печатками, що !х дали Лифарям украiнськi гетьмани й кошовi отамани великого Вш- ська Запорозького».

Дитинство Серпя було коротке й швидко закшчилося. Вiн народився в тривожному 1905 рощ.

1921. року Лифар !де у Франщю. Сергiй Дягiлев, засновник i xудожнiй керiвник «Росшського балету», зараховуе таланови- того юнака та ще чотирьох киян до свое! трупи. Ввдомий хорео­граф згодом холодно заявив, що вони щлковит неуки. Однак Сергш не занепав духом. Шсля репетищй хлопець ще й ночами до знемоги тренувався. Якось вш почув, як Дягшев здивовано сказав: «Оцей буде танщвником!»

Через чотири роки Лифар — уже перший танщвник. «Моя хо- реографiя, — згадував про той час Сергш Михайлович, — так за- хоплювала мене всього, що не давала спокою нав^ь увi снi. Не- рiдко в мо!х нiчниx снах народжувався стиль нового твору, мое! xореографii, i я, прокинувшись, записував його». Сергiй Лифар уважав, що в балет за танцем мае бути перше й останне слово.

Усе свое життя Сергш Михайлович змушений був прожити поза межами Украши. Вш став засновником Академп танцю при оперному TeaTpi «Гранд-опера», ректором 1нституту хорео­графа та Ушверситету танцю Парижа, почесним президентом Всесв^ньо! ради танцю ЮНЕСКО. Жоден iз видатних митщв- французiв не мав стшьки урядових нагород, як укра!нець Ли- фар. Серед них — Золота медаль Парижа, найпрестижшший ор­ден Почесного легюну, заснований ще Наполеоном.

Вш був славою й гордiстю Франци, однак постiйно вщмовляв- ся ввд французького громадянства. Одного разу на урочистому прийомi генерал де Голль прилюдно звернувся до нього: «Месье Лифар! Ви зробили для Франци стшьки, скшьки мало хто iз знаменитих французiв. Чи не час Вам стати французом за паспор­том?» На це Сергш Михайлович iз пдшстю вiдповiв: «Щиро вдячний, пане президенте, за Вашу пропозицш. Але я нiколи не був i не буду французом, бо я укра!нець i батьйвщина моя — Укра!на».

422 слова За О. Мельник