23. Легенда украшського футболу

Iсторiя знае безлiч iмен видатних особистостей, що, вщки- нувши загальновизнаш норми, iшли сво!м тернистим шляхом. Не завжди !х сприймало оточення. Далеко не всi витримували такий тиск, багато хто йшов на компромю. Однак знаходилися й тай, що, незважаючи на удари дол^ непорозумiння, день у день наполегливо йшли до поставлено'! мети. I зрештою здобували визнання.

Валерiй Лобановський мав безперечний авторитет серед футбольних професiоналiв, гравщв i вболiвальникiв ще за життя, хоча найвищу урядову нагороду кра!ни, звання Героя Укра!ни, отримав посмертно.

Вш завжди був не таким, як шшк «не так» грав, «не так» стл- кувався з пресою, «не так» розмовляв iз наставниками, а шзш- ше — «не так» тренував. Адже в усьому був першопрохвдником, реформатором, борцем.

Лобановський народився в Киевь Спочатку — дитяча спор­тивна школа, футбольна школа молодо а потм — ки!вське «Ди­намо». Такою була його дорога до великого футболу. Устхи в спорт не змусили його занедбати навчання: з медаллю зайнчив

школу, згодом — полгтехшчний шститут. Техшчна освпа стала йому в пригодi й на футбольному полi: Лобановський теоретич­но змоделював свiй знаменитий удар i обгрунтував траeкторiю польоту «крученого» м’яча. Цей удар так i назвали — «кутовий Лобановського». Як петля Нестерова, теорема Шфагора, геомет- рiя Лобачевського, його «сухий лист» увiчнив свого винахiдника.

У спортивнш кар’eрi Лобановського-футболiста були висок злети, та до ютори спорту вш увiйшов насамперед як неперевер- шений теоретик i винахiдник тактики гри. Його досягнення на тренерськш нивi протягом трьох iз половиною десятилггь свщ- чать самi за себе.

«ЗолотЬ» успiхи на всесоюзнш аренi, Суперкубок бвропи i двiчi Кубок володарiв кубкiв, бронзовi мед^ Олiмпiйських iгор у Монреалi, «важке» срiбло чемпiонату бвропи 1988 року, п’ятира- зове сходження на найвищий щабель п’едесталу пошани чемшо- нату Украши. Цi вершини — лише основш вiхи на його шляху.

Ниш стадюн, який знав уславленого гравця й тренера, та ву- лицю в рiдному мiстi названо його iм’ям, при входi до стадюну вiдкрито пам’ятник Валерiю Лобановському. Про нього написано чимало книжок, знято документальш й художш фшьми. Слiд, залишений ним у житт, яскравий, а у футболi — грандюзний.

Вiн виховав цiлу плеяду видатних украшських футболiстiв, якi стали зiрками европейського та свiтового футболу. Так, Олег Блохш у 1975 рощ, 1гор Беланов у 1986 рощ, Андрш Шев­ченко у 2004-му ставали володарями «Золотого м’яча» — призу найкращого футболюта бвропи. Його визнали сво!м учителем

1. чимало закордонних тренерiв i популяризаторiв футболу. Багато вихованцiв Валерiя Лобановського ниш усшшно про- довжують справу майстра, пам’ятаючи його науку.

Роздуми Лобановського про футбол, завдання гравця, робо­ту тренера й про вмшня перемагати на полi й у жита зiбранi в його книжщ «Нескшченний матч...». Це друге видання книжки, оновлене й розширене 2009 року, доповнене новими матерiала- ми й останшми iнтерв’ю, називають його творчим запов^ом.

Три крапки в назвi книжки мають свое смислове навантажен- ня: вони свiдчать, що життя Валерiя Лобановського у футболi тривае.