22. Шч перед стартом

Здавалося, те, що назавжди забуте, загублене в плиш ройв, розпорошене на трудних житейських дорогах, вихопилося з не- буття, замиготшо перед очима Сеpгiя Корольова, мов кадри яко- гось давнього, натвзабутого, але хвилюючого фiльму.

Одеса. Публiчна бiблiотека — знаменита Воронцовка. Старий хранитель фондiв Максим Петрович пришс CeprieBi бiографiю полтавця Олександра Засядька — винахщника ракет, який на сто роюв обiгнав час. I в уявi юнака постають шiстнадцять стоякiв i3 шiстьма ракетами на кожному, розставлених поблизу суворих му- piв неприступно! Варни.

Петербург. 1мператриця, вiддаючи данину модi, по!хала подивитися на Засядьковi трубки. И запис у raroi почесних вщ- вiвiдувачiв: «Тут усе цiкаво, як у галантерейнш лавщ».

А далi — стаття про проект Кибальчича, що його автор допи- сував у камepi смертника. Кибальчич вде на ешафот... Знову й знову перечитуе Cepгiй трактат Кибальчича, де з граничною ясшстю та простотою викладено принципи реактивно! тяги по- льоту на ракетй

Тонeнькi брошури Костянтина Цiолковського, а згодом i зустpiч iз ним. Ciмдeсятип’ятиpiчний учений прикладае до вуха свш рупор i запитуе, що нового, а Сергш оповiдаe про успiхи й не- вдачi, про пepшi ракети й пepшi висоти. Вiдгук Цюлковського на книжку Cepгiя Корольова «Ракетний полiт у стратосфер^»: «Книжка розумна, змютовна й корисна».

Та чий глузливий смiх iнодi чув на життевш сво!й доpозi? Ах, це Грицько Чиж, який пiдхiхiкував, коли падали пepшi ластiвки-модeлi, що !х Cepгiйко запускав у Нiжинi з погребш. Давно то було, i де той Грицько нинi — хто знае, але смiх часто­густо зринав. Тшьки, на жаль, не з дитячих вуст. Хiхiкали дeбeлi чоловiки, заздpiснi й нерозумш. Як той, що писав чорним по б^ лому: «Корольов розтринькуе державш гpошi на нeпотpiбнi ра­кети й цим завдае шкоди державЬ».

А космос потpiбeн. Треба вдарватися вiд чвар, конфлiктiв, хвороб i глянути на Землю з далечини, з чорно! холодно! глибини. Звщти, звiдки наша Земля здаеться красунею i единою матip’ю людства. Космос потpiбeн, щоб кожен мiг переконатись: ш, немае перепон людськiй творчост й людському поступу.

А з глибини ройв усмiхаeться йому ще одна гарна людина. I! вже немае, на превеликий жаль. Коли почалася вшна, ця лю­дина шшла в ополчення, на захист Москви. Гешй космонавтики став фронтовим телефошстом — такий був час. Вибухом снаря­да порвало дргг, i вш побiг налагодити зв’язок. Не добш А тепер вш належить вiчностi...

Юрш Кондратюк... Людина, що на швстоллтя об^нала час. Людина, яка вирахувала KOCMi4rn траси людства задовго до пер­ших стартв ракет. Його титашчна праця завжди дивуватиме свгг: пiдрахунки, якi здiйснив Кондратюк, ниш можливi тiльки за допомогою обчислювальних машин.

Минуть роки, й американсьй вченi не приховуватимуть того, що першу у свт посадку космiчного корабля на Мiсяць вони здшснили за схемою й принципами гешального укра!нського винахiдника — нашого славного земляка Юрiя Васильовича Кондратюка.

12 квлня 1961 року. Уже сьогоднi настане та хвилина, про яку мрiяли його генiальнi попередники, заради яко! живуть i вiн, i його крилат побратими. Сьогоднi вперше людина полетить у далекi незвiданi простори Всесвлу.

445. слгв За С. Плачиндою