Отогенні внутрішньочерепні ускладнення

Етіологія і патогенез

Етіологічним фактором є різноманітна бактеріальна флора. При го­строму середньому отиті переважає кокова флора. При хронічному гнійному середньому отиті, крім того, виділяють протей, синьогнійну і кишкову палички. У розвитку того або іншого виду отогенного вну­трішньочерепного ускладнення відіграє істотну роль вірулентність ін­фекції і реактивність організму в цілому. Шляхи проникнення інфекції в порожнину черепа: Контактний (рег сопйпиеіаїет). Лабіринтовий. їематогенний. Лімфогенний. Через дегісценції. По преформованих шляхах. Етапи поширення інфекції; Утворення екстрадурального або епідурапьного абсцесу (скупчення ГНОЮ'між внутрішньою поверхнею скроневої кістки і твердою мозко­вою оболонкою). Проникнення інфекції між твердою мозковою і павутинною оболон­ками (субдуральньїй абсцес) Проникнення інфекції до субарахноїдального простору. Залучення в гнійний процес самої речовини мозку, у результаті чого утвориться абсцес мозку і мозочка.

Види ото генних внутрішньочерепних ускладнень

Екстрадуральний (епідуральний) абсцес. Субдуральний абсцес. Тромбоз в-подібного синуса і сепсис. Арахноїдит задньої черепної ямки. Отогенний менінгіт. Абсцес мозку і мозочка.

Отогенний гнійний менінгіт

Клініка	загальноінфекційні симптоми; і менінгеальні симптоми; менінгеальні симптоми; синдром інтракраніальної гіпертензії.
Діагностика	поряд із менінгеальним симптомокомплексом наявність гнійного за­палення середнього вуха; люмбальная пункція (у лікворі клітинно-білкова дисоціація, ліквор мутний, гнійний, витікає під підвищеним тиском (норма 60 крапель за хвилину, 150-200 мм вод. ст.), у лікворі нейтрофіли до десятків тисяч у 1 мкл, підвищення білка до 1-16 г/л). Диференціювати слід із серозним (вірусним, менінгококовим і тубер­кульозним) менінгітами.
Лікування	Санація гнійного осередку у вусі хірургічним шляхом. Антибактеріальна терапія (у тому числі і інтралюмбально). Дегідратаційна терапія. Нейрометаболітики. Симптоматична терапія.

Абсцес мозку

Клініка	Загальноінфекційні симптоми: нездужання, стомлюваність, погіршення сну, зниження апетиту, підвищення температури тіла, у крові прискорена ШОЕ, лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво. Загальномозкові симптоми (синдром інтракраніальної гіпертензії): головний біль, блювання, нудота, запаморочення, брадикардія, застійні явища на очному дні. Осередкові або топічні симптоми (залежать від локалізації абсцесу): скронева частка - амнестична афазія, логорея; потилична частка - білатеральна біназальна геміанопсія або випадання цен­тральних ділянок зору; тім'яна ділянка - порушення стереогенезу, алексія, аграфія; лобна частка - моторна афазія, кок осмію, астазія, абазія, відсутність крити­ки, розв'язаність, неохайність. Стадії протікання абсцесу мозку: Початкова стадія (загальноінфекційні і загальномозкові симптоми). Прихована (латентна) стадія (слабість, блідість шкірних покривів, періодичний головний біль, температурна реакція і формула крові можуть бути в нормі). Явна (маніфестна) стадія (загальноінфекційні, загальномозкові й осередкові симптоми). Термінальна (кінцева) стадія (утрата свідомості, температура підвищується до 40°С, можуть бути судороги, дихання за типом Чейн-Стокса, Куссмауля, Біота, з'являються менінгеальні знаки, гнійний ліквор).
Діагнос­тика	наявність гнійного запалення середнього вуха в сполученні з клінічними про­явами абсцесу мозку; КТ головного мозку.
Лікування	оперативне лікування первинного осередку (операція на середнім вусі); видалення абсцесу разом з капсулою (проводиться нейрохірургом); у післяопераційному періоді інтенсивна антибактеріальна (захищені пеніци­ліни, макроліди (Роваміцин*), фторхінолони (Таванік0), дезінтоксикаційна і дегідратаційна терапія.