Хвороба Меньєра

Етіологія	Причини виникнення хвороби ангіоневроз, вегетативна дистонія; вазомоторні і нервово-трофічні розлади; інфекція й алергія; порушення харчування, вітамінного і водного обміну.
Патогенез	Патогенетичною основою хвороби Меньєра вважається підвищення тиску ендолімфи - hydrops лабіринту, обумовлене порушенням вегетативної іннервації судин лабіринту. Підвищення внутрішньолабіринтного тиску створює умови, що ускладнюють проведення звукової хвилі по рідинних системах внутрішнього вуха , а також порушує трофіку рецепторних клітин завитки, присінка і напівкруглих каналів
Клініка	Хвороба Меньєра характеризується класичною тріадою: 1)напади системного лабіринтового запаморочення, що супроводжуйся Ну_ дотою і блюванням; 2)зниження слуху на одне вухо; 3)шум у цьому ж вусі. Приступи запаморочення виникають серед повного здоров'я, частіше в молодому віці. Об'єктивною ознакою приступу є спонтанний ністагм, що зникає після закінчення атаки. Напади виникають у будь-який час дня, але частіше вночі і| вранці. Провокуючим моментом може бути фізична і психічна перенапруга.Напади можуть повторюватися з різною частотою. З часом напади стають частішими і тяжчими і навіть у період ремісії зберігається загальна слабкість,легкі розлади рівноваги, відчуття тяжкості в голові.
Діагностика	Вестибулярні розлади під час приступу хвороби Меньєра протікають за периферичним типом: запаморочення у вигляді обертання навколишніх предметів; двостороннє відхилення рук у бік повільного компонента ністагму; у позі Ромберга відхилення тіла у бік повільного компонента ністагму,у залежності від положення голови; на стороні поразки знижена збудливість лабіринту,що сполучається зі слуховими розладами; Слухові розлади: шум у вусі підсилюється під час нападу; гіпоакузія на одне вухо минуща,нерідко настає раптово після першого ж нападу переважно в зоні низьких частот; підвищення порогів кісткової провідності; флуктуація(мінливість)слуху. Жоден із приступів хвороби Мейєра не є характерним тільки для своєї патології. Подібні симптоми спостерігаються при множинному ураженні вуха,мозку, захворюваннях внутрішніх органів і хребта. Диференціювати слід насамперед із судинним вестибулярним синдромом,невритом вестибулярної порції VIII нерва ,арахноїдитом і пухлинами мосто-мозочкового кута, шийним остеохондрозом.
Лікування	Лікарська терапія спрямована на зниження кількості і тяжкості нападів. Рекомендується безсольова дієта. Призначають бетагістидина гідрохлорид у сполученні зі слабкими діуретиками. Проводять різні види рефлексотерапії,гіпербаричну оксигенерацію. Напади знімають седативними препаратами наприклад прохлорперазином. Використовують гідрокарбонат у вигляді 5-7% розчину в кількості 100-250мл Внутрішньовенно крапельно.На курс лікування 10-15 вливань. При ефективності лікарської терапії переходять до інвазивних втручань. Оперативне лікування хвороби Меньєра спрямовано на збереження слуху і пригнічення діяльності вестибулярного апарату;або на руйнування як слухового,так і вестибулярного апарата в ураженому вусі. Одним з найменш деструктивних втручань є декомпресія ендолімфатичного мішечка. Більш інвазивна процедура –видалення вестибулярного нерва,при якому зберігається завитковий нерв.При необоротному порушенні слуху проводять лабіринтектомію.