Заглотковий абсцес

Етіологія

Мікробний фактор: коки (стафілококи, стрептококи), віруси, травми задньої стінки глотки.

Патогенез

Занесення інфекції в лімфатичні вузли при ринофарингіті, гострому фарингіті, ангіні, гострих інфекційних захворюваннях.

Патологічна анатомія

Гнійне запалення лімфатичних вузлів і пухкої клітковини між фасцією глоткової мускулатури й передхребетною фасцією. Виникає в дітей до 4-х років.

Клініка

Розрізняють гострий, підгострий й хронічний (специфічний: туберку­льозний, сифілітичний; отогенний) перебіг. Найбільш часто спостері­гається гострий.

Симптоми: біль у глотці при ковтанні, утруднене дихання. Відмова від їжі, занепокоєння, порушення сну, температура до 38°С і вище, іноді утруднення носового дихання, гугнявість. При локалізації в мезофа- рингсі - фарингіальний стридор, захриплість, гучне дихання. У гіпофа- рингсі— напади ядухи, ціаноз, можливе звуження входу в гортань; по­ширення донизу веде до здавлювання стравоходу й трахеї. При огляді вимушене положення голови (нахилена до хворого боку). Фарингоско­пія: випинання й гіперемія слизової оболонки глотки, асиметричне, що займає одну половину задньої стінки глотки.

Діагностика

Скарги, анамнез, загальноклінічне обстеження, дослідження ЛОР- органів, рентгенографія шийного відділу хребта, клінічний аналіз кро­ві - запальні явища.

Диференційна діагностика

Несправжній круп, запальні захворювання гортані при дитячих інфек­ційних захворюваннях, холодний набряклий абсцес при туберкульоз­ному спондиліті,, невринома заглоткового простору. У дорослих і під­літків бічний парафарингіальний абсцес. Пухлини.

Лікування

До появи абсцесу - консервативне (антибіотики: захищені пеніциліни, макроліди (роваміцин®), фторхінолони (Таванік⁰); сульфаніламіди). Полоскання глотки антисептичними розчинами, зрошення глотки. При формуванні абсцесу - його розтин.

Етіологія

Паличка Леффлера (С. diphtheria)

Патогенез

Дифтерійні мікроби локалізуються у воротах інфекції (слизова), ви-1 кликаючи загальну інтоксикацію виділюваним ними токсином.

Патологічна анатомія

• Місцеві явища в ділянці первинної фіксації збудника

• Зміни всього організму, унаслідок загальної дії токсину.

Місцеві явища: фібринозне запалення, ураження регіонарних лімфатич­них вузлів і колатеральний запально-токсичний набряк м'яких тканин. Загальні зміни в організмі: деструктивні зміни в надниркових зало­зах, ураження периферичного нервового апарата (токсичний парен­хіматозний неврит, дистрофічні й запальні зміни в серцевому м'язі, І дегенеративно-дистрофічні зміни в печінці, нирках. Катарально-1 геморагічне запалення слизової шлунка, паретичний стан кровонос-1 них судин). Паренхіматозне переродження внутрішніх органів. Крупоз-| не запалення верхніх дихальних шляхів, трахеїт. Пневмонія. Паличка дифтерії, локалізуючись у мигдаликівах, сприяє фібринозному запа­ленню з утворенням плівок. Усмоктування токсину в кров викликає імбібірований набряк місцевих тканин, а також шийної клітковини.

Клініка

За клінічним перебігом три форми:

локалізована(катаральна, острівчаста, плівчаста);

• поширена або субтоксична (мигдаликіви, дужки, стінки глотки);

• токсична: гіпертоксична, геморагічна, гангренозна (ураженняа зіву, І набряк лімфатичних вузлів підщелепної й шийної ділянки з підшкір-1 ною клітковиною, що прогресує, картина загальної інтоксикації).

У легких випадках початок мало помітний, у важких - швидке загальне нездужання. Болі при ковтанні менш виражені, температура від субфі-1 брильної до 40°С. Сірувато-білий наліт фібринозного характеру, що важ-1 ко відокремлюється від підлягаючих тканин. Наліт може поширюватися І на язичок і м'яке піднебіння. У важких випадках нальоти грязно-сірі, з І кисло-солодким запахом з рота й набряком шийної клітковини. Блідість І шкіри обличчя. Картина крові: помірний лейкоцитоз із нейтрофільозом. І

Діагностика

Скарги, анамнез.

Клінічна картина захворювання, телуринова проба, бактеріологічне до­слідження відокремлюваного зіва й носа (наявність бактерій Леффлера). І

Диференційна діагностика

Ангіни (катаральна, фолікулярна), виразково-плівчаста ангіна Сімановського-Венсана, інфекційний мононуклеоз.

Лікування

Уведення антитоксичної дифтерійної сироватки за Безрідком, госпіта-1 лізація спец, машиною в інфекційне відділення. Лікувальні лози сироватки:

1.При локалізованій формі: в/м 1-й раз 5000-10000 ЕД (на курс 20000 ЕД)

2.при поширеній формі доза подвоюється

3.при субтоксичній - потроюється

4. при токсичній - перша доза - 20000-50000 ЕД, а на весь курс 200000 ЕД. Одночасно: пеніцилін в адекватних дозах, роваміцин, вітаміни (аскор­бінова кислота 100-300 мг; нікотинова кислота 10-20 мг 3 рази на день усередину, віт. В1 не більше 10 мг 3 р. на день до 10 доби з перервою 1-2 тижні), дезінтоксикація (переливання крові, в/в гемодез, неогемодез). Симптоматичне лікування (серцево-судинні засоби).

Гіпертрофія глоткового мигдалика (аденоїдні вегетації)

В основному в дитячому віці (2-15 років).

Етіологія

• Перенесені інфекційні захворювання (кір, скарлатина, коклюш, краснуха), захворювання верхніх дихальних шляхів (грип, гострі ри­ніти, синусити);

• хронічна сенсибілізація, у тому числі, пов'язана з незбалансованим харчуванням (вуглеводів), порушення білкового обміну;

• конституціональні особливості;

• спадковість;

• постійна вегетація в мигдаликіві патогенної флори, подразнення нервовоірецепторних утворень створює нервово-алергійну настро­єність.

Патогенез

Розрізняють III ступеня гіпертрофії: І ступінь - аденоїди прикривають 1/3 леміша; II ступеня - 2/3 леміша; III ступінь - весь леміш. Аденоїдні вегетації, будучи механічною перешкодою, утрудняють носове дихання, у наслідок чого порушується крово- і лімфообігу й виникає симптомо- комплекс порушень місцевого й загального характеру.

Клініка

1) Симптоми з боку порожнини носа: утруднене носове дихання, по­стійні серозні виділення з носа, запалення в носоглотці й у порожнині носа; 2) симптоми з боку вуха: порушення функції слухових труб, часті отити, євстахіїти; 3) симптоми з боку інших органів і систем: порушен­ня росту кістяка обличчя, головний біль, запаморочення, розлади сну, пам'яті, нічне нетримання сечі, порушення функції серцево-судинної системи, патологічні стани нижніх дихальних шляхів. Зовнішній вигляд хворого «аденоїдний»: обличчя витягнуте, напіввідкритий рот, непра­вильний прикус, зглаженність носогубних складок аркоподібне підне­біння, «куряча грудь».

Діагностика

Скарги, анамнез, задня риноскопія (або пальцеве дослідження); пе­редня риноскопія; проста й контрастна рентгенографія: дослідження дихальної функції носа.

Диференційна діагностика

Юнацька фіброма носоглотки; гіпертрофія носових раковин; скрив­лення носової переділки; пухлини; синехїї порожнини носа; хоаналь- ний поліп; однобічна атрезія хоан.

Лікування

Консервативне - гіпосенсебілізуюча терапія, загартовування, збалан­соване харчування, фізкультура, вітаміни груп В, Р, С, препарати каль­цію - з метою профілактики післяопераційних рецидивів. Хірургічне - аденотомія (при гіпертрофії ІІІ ступеня).