II. Захворювання вуха Отогематома

Етіологія	Забите місце вушної раковини або тривале її здавлювання
Патогенез	Виникає крововилив між хрящем і охрястям. Вмістом отогема- томи є кров і лімфа.
Клініка	При огляді визначається округлої форми флюктуюча припух­лість червоного кольору із синюшним відтінком. Розташовується вона на передній поверхні верхньої половини вушної раковини. Пальпація отогематоми, як правило, безболісна.
Лікування	Роблять пункцію з відсмоктуванням вмісту і вводять 0,2-0,3 мл 5% настойки йоду з метою викликати запустіння порожнини. Протягом декількох днів накладають стисну пов'язку. Якщо є твердий або організований згусток, його варто розкрити й ева­куювати в асептичних умовах. Після дренування накладають тугу пов'язку, щоб запобігти подальшій ексудації крові. Пара­лельно проводять протизапальну й антибактеріальну (захище­ні пеніциліни, макроліди (Роваміцин^), фторхінолони (Таванік0) терапію.

Фурункул зовнішнього слухового проходу

Етіологія і патогенез	Гостре гнійне запалення волосяного фолікула і сальної залози з обмеженим запаленням шкіри або підшкірної клітковини перетинчасто-хрящової частини зовнішнього слухового проходу. Виникає в результаті проникнення інфекції, частіше стафілококової. Загальними факторами, що припускають, є порушення обміну речовин, неповноцінне харчування, авітаміноз, цукровий діабет, знижен­ня загальної реактивності організму.
Клініка	Основним симптомом є гострий біль, що може поширюватися на половину голо­ви, у нижню щелепу або вниз по шиї. Біль підсилюється при розмові і жуванні, а також при натисненні на козелок і нижню стінку зовнішнього слухового проходу. При отоскопії видно округле піднесення гіперемованої шкіри, що звужує просвіт слухового проходу. Інфільтрація шкіри нерідко поширюється на м'які тканини, що оточують вушну раковину, на соскоподібний відросток. Регіонарні привуш­ні лімфатичні вузли збільшуються, стають щільними і болючими при пальпації. При дослідженні слуху визначається його зниження за провідним типом.
Діагнос­тика	Ґрунтується на даних анамнезу, скаргах, результатах отоскопи. У диференційно- | діагностичному плані варто виключити мастоїдит. У плані загального обстежен­ня хворого необхідно робити дослідження крові і сечі на наявність цукру і сте­рильність.
Лікування	Полягає в достатньому знеболюванні, призначенні антибіотиків (захищені пені­циліни, макроліди (роваміцин), фторхінолони) і введенням тампона з іхтіоловою маззю, гліцерином або ж з антибіотиками у вигляді розчинів або мазей. Застосо­вують автогемотерапію. Гарний результат дає фізіотерапія (УВЧ і УФ-опромінення зовнішнього слухового проходу). У тих випадках,, коли дозрів фурункул, підсилив­ся болючий синдром або виникає небезпека нагноєння лімфатичних вузлів, вар­то вдаватися до хірургічного розкриття фурункула.