МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра філософії

Мистецтво,як засіб пізнання світу

Виконав

Бабак Сергій Ігорович

Перевірив викладач

кафедри філософії

Корчовий П.О.

Черкаси-2010

ЗМІСТ

1.ВСТУП

2.ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Етимологія терміну мистецтво.

2.2. Зародження мистецтв.

2.3. Розвиток поглядів на мистецтво.

2.4. Класифікація мистецтв.

2.5. Функції мистецтв.

3.ВИСНОВОК

4.СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.ВСТУП

Мистецтво є полі функціональним. Дослідники визначають різну кількість функцій, але, незалежно від кількості, всі ці функції взаємопов’язані, оскільки твори мистецтва існують як цілісне явище, що передбачає цілісне сприйняття.

Суспільно-перетворююча та компенсаторна функція (мистецтво як діяльність та «втіха») має свій прояв як ідейно-естетичний вплив на людей. Завдяки цій здатності мистецтво залучає людей до цілеспрямованої діяльності, що трансформує суспільство.

Художня творчість являє собою процес перетворення (в уявленні) фактів дійсності, матеріалу та самої людини. Ідеали гармонійної людини пробуджують активність кожного створювати самого себе в цьому напрямку, тобто стверджують у дійсності те, що бажане, реальне, насправді компенсуючи те, що є недостатнім для повноцінного життя людини.

Пізнавально-евристична функція (мистецтво як знання та просвіта) визнавалася в історії естетики не всіма мислителями. Багато з них сумнівалися у пізнавальних можливостях мистецтва. Так, Платон бачив у ньому тінь тіней, а Гегель — нижчу форму пізнання істини. Без сумніву, пізнавальна можливість мистецтва незрівнянна з можливостями науки щодо встановлення та з’ясування об’єктивних властивостей дійсності. Але мистецтво пізнає дійсність співвідносно з людиною, в усьому багатстві форм, що сприймаються людською чуттєвістю. Це дає можливість мистецтву відкривати нове у відомому або нові процеси у тому, що вже визнано (наприклад, відкриття Л. Толстим «діалектики» людської душі або Ф. Достоєвським «двоїстості»).

Мистецтво виступає засобом просвіти, передачі досвіду, фактів життя, а також засобом навчання, передачі навичок мислення, узагальнення системи поглядів. Тому його справедливо називають «підручником життя».

2.ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Етимологія терміну мистецтво.

Українське слово «мистецтво» походить від німецького Meister (майстер), яке в свою чергу походить від латинського Magister (навчитель, начальник), що в свою чергу, вірогідно, утворене шляхом поєднання слів magis («великий») та histor знавець, умілець, згодом — актор (histrion). Етимологічно цей термін співзвучний з біл. мастацтво а також старопольським misterstwo і в українську мову був позичений відносно недавно. Cтворення цього слова приписують також редакторам часопису «Основа», або Олені Пчілці.

У багатьох словянських мовах термін пов'язаний зі словом «умілець», «вміння», зокрема чеськ. та словац. umeni, серб. та словен. umetnost, босн. umjetnost. Російська назва искусство виходить із запозиченого в часи християнізації з болгарської изкуство-то (корінь — искус (=искушение), тобто спокуса) і є історичним свідченням настороженого ставлення православної церкви до художньої творчості. . У багатьох європейських мовах використовуються слова латинського походження — фр. та англ. art або ісп. та іт. arte. Відповідником латинського ars в грецькій мові є слово τέχνη, що первісно означало мистецтва, науку, вміння або ремесла. Останнє слово було запозичено багатьма мовами, в тому числі й українською для таких слів, як техніка.