
- •Клінічна анатомія, фізіологія та методи дослідження лор-органів Клінічна анатомія та фізіологія носа й навколоносових синусів. Методи дослідження
- •Клітинна анатомія зовнішнього вуха
- •Клінічна анатомія внутрішнього вуха
- •Фізіологія та методи дослідження слухового аналізатора
- •Фізіологія та методи дослідження вестибулярного аналізатора
- •II. Захворювання вуха Отогематома
- •Фурункул зовнішнього слухового проходу
- •Гострий гнійний середній отит
- •Гострий середній отит при скарлатині і кору
- •Туберкульоз середнього вуха
- •Ексудативний середній отит
- •Хвороба Меньєра
- •Отогенні внутрішньочерепні ускладнення
- •Отогенний гнійний менінгіт
- •Абсцес мозку
- •Викривлення носової перегородки
- •Фурункул носа
- •Носові кровотечі
- •Гострий риніт
- •Хронічний риніт
- •Гострий гайморит
- •Гострий етмоїдит
- •Гострий фронтит
- •Гострий сфеноїдит
- •Переломи піраміди скроневої кістки
- •Риногенні внутрішньочерепні й орбітальні ускладнення
- •Доброякісні пухлини носа
- •Катаральна ангіна
- •Лакунарна ангіна
- •Фолікулярна ангіна
- •Паратонзилярний абсцес (флегмонозна ангіна)
- •Заглотковий абсцес
- •Дифтерія глотки
- •Хронічний тонзиліт
- •Доброякісні пухлини глотки Юнацька фіброма носоглотки (ювенільна ангіофіброма)
- •Гострий катаральний ларингіт
- •Гортанна ангіна
- •Флегмонозний ларингіт (абсцес надгортанника)
- •Дифтерія гортані
- •Сторонні тіла верхніх дихальних шляхів.
- •Злоякісні пухлини гортані. Рак гортані
- •Туберкульоз
Гострий гнійний середній отит
-
Етіологія
Причиною гострого середнього отиту є інфекція, що проникла до барабанної порожнини: стрептокок, стафілокок, пневмокок, змішана флора. Істотну роль у етіології захворювання грають запальні і гіпертрофічні процеси в порожнині носа і носоглотці. Можливий розвиток отиту після травми вуха. Провідну роль у розвитку гострого середнього отиту відіграє фактор зниження місцевої і загальної реактивності організму, вид мікроба і його біологічні властивості, зміни у вусі на Грунті перенесених раніше захворювань, розладів харчування в дитячому віці, авітамінози, переохолодження. Частіше захворювання розвивається у дітей, що зв'язано з віковими анатомічними особливостями.
Проникнення інфекції в середнє вухо найбільш часто відбувається тубогенним
шляхом, тобто через слухову трубу. Рідше інфекція попадає через ушкоджену барабанну перетинку. Порівняно рідко зустрічається третій шлях проникнення інфекції в середнє вухо - гематогенний.
У початковій стадії середнього отиту розвивається гіперемія слизової оболонки барабанної порожнини і клітин соскоподібного відростка, потім через утворення негативного тиску в барабанній порожнині накопичується транссудат, який потім набуває гнійного характеру (рідкий, густий, тягучий). Паралельно спостерігається дрібноклітинна інфільтрація слизової оболонки лейкоцитами, лімфоцитами. У більш пізній період збільшується набряк підслизового шару. При активному запаленні слизова оболонка стає товстою, у ній виникають ерозії, виразки. Нерідко розростаються грануляції. До запального процесу завжди втягуються три шари барабанної перетинки. У результаті сильного тиску гнійного ексудату і розладу кровообігу настає розм'якшення і прорив барабанної перетинки з наступною отореєю. При зворотному розвитку процесу запальні зміни поступово стихають і зазвичай цілком зникають. Після припинення гноєтечі з вуха настають репаративні процеси. Перфорація барабанної перетинки закривається завдяки гранулюванню країв прориву і наступному рубцюванню.
Клініка
Протягом гострого гнійного середнього отиту виділяють три періоди:!) допер- форативний; 2) перфоративний; 3) період репарації.
Перший період характеризується виникненням і розвитком місцевих симптомів: болю у вусі, гіперемії барабанної перетинки, випинання її ексудатомзниження слуху за кондуктивним типом - і загальних симптомів у вигляді підвищення температури тіла, поганого апетиту і сну, слабкості, поганого самопочуття, помірного лейкоцитозу, нерізкого збільшення ШОЕ. Другий період - прорив барабанної перетинки і гноєтеча. При цьому спостерігається стихання болю і настає поліпшення протягом захворювання. У третьому (репаративному) періоді спостерігається затихання запального процесу, припинення гноєтечі, закриття перфорації, відновлення анатомічного і функціонального стану середнього вуха. Тривалість кожного періоду спостерігається від декількох днів до 2 тижнів.
Діагностика
Діагноз встановлюється на підставі скарг, отоскопічної картини, зниження слуху. Варто враховувати, що біль у вусі може бути і не вушного походження. Такий біль варто розцінювати як іррадіювальний, і спостерігається він при захворюваннях зубів, паратонзилярному абсцесі, захворюванні суглоба нижньої щелепи, пухлинах гортані, при невралгії трійчастого і потиличного нервів.