Фізіологія та методи дослідження слухового аналізатора

Фізіологія вуха	Звук - є адекватним подразником для слухового аналізатора. У внутрішньому вусі, у рецепторному відділі завитки (кортієвому органі) починається сприйняття звуків. Надалі ці імпульси передаються по нервових провідниках у кору скроне­вої частки головного мозку. У проведенні звукової хвилі беруть участь анатоміч­ні структури зовнішнього, середнього вуха й рідинні'системи лабіринту. Слух для людини є необхідним чинником розвитку мови й мовного спілкування.
Основні фізичні поняття акустики	Звук поширюється їв зовнішньому середовищі зі швидкістю 332 м/с. Період коливання - це час, протягом якого відбувається одне повне коливання. Ко­ливання звукової хвилі маятникоподібні, є ділянки згущення й розрідження. Однакові стани звукової хвилі називаються фазами. Відстань між однакови­ми фазами називається довжиною хвилі. Частота коливань, виміряється в гер­цах (Гц). Це кількість коливань на секунду. Амплітуда коливань - ие відстань між середнім й крайнім положенням тіла, що коливається, вона визначає силу сприйняття звуку. Сила звуку визначається в белах, 1/10 - децибел (дБ).
Основні власти­вості слухового аналізатора	Здатність розрізняти висоту (частоту) звуку, гучність і тембр. Людське вухо сприймає частоту від 16 до 20000 Гц. Інфразвук - менш 16 Гц, низькочастотні коливання - від 16 до 500 Гц, середньочастотні - від 500 до 3000 Гц, високо­частотні від 3000 до 8000 Гц, надвисокочастотні - від 8000 до 20000 Гц, уль­тразвук - понад 20000 Гц. Здатність слухового аналізатора визначати напря­мок звуку називається ототопікою. Ототопіка можлива тільки при наявності нормального слуху на обидва вуха.

Фізіологія та методи дослідження вестибулярного аналізатора

Призначення вестибулярного аналізатора	Вестибулярний апарат-це орган рівноваги, більш давнє утворення, ніж слуховий аналізатор. За допомогою його роботи регулюється тонус м'язів, підтримується задане положення тіла, доставляється в кору головного мозку інформація про положення й переміщення тіла в просторі. У комплексі поряд з іншими аналізаторами він ре­єструє й координує положення й рух тіла в просторі. Основна його функція - сигналізація про можливі зміни тіла в просторі під впли­вом кутових або прямолінійних прискорень.
Адекватні подразники рецепторів вестибулярного аналізатора	Адекватним подразником для ампул напівкружних каналів є - кутове прискорення, для отолітового апарату присінка - прискорення або вповільнення прямолінійних рухів тіла, а також сила ваги або гравітації. Зміщення ендолімфи в напівкружних ка­налах викликає відхилення чутливих клітин ампул (гребінців). Рух ендолімфи до ампули називається ампулопетальним потоком, а рух до гладкого кінця - ампулофугальним.
Реакції при подразненні напівкружних каналів	Сенсорні - запаморочення. Вегетативні - нудота, блювота, зміна пульсу, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, пітливість, блідість і гіперемія шкір­них покривів обличчя й т.д. (п. vagus). Анімальні - відхилення рук, ніг, тулуба й голови. Рефлекс із м'язів очей виражається в появі ністагму. Ністагм - ритмічні коливання очних яблук, складається зі швидкого й повільного компонентів. Швидкий компонент обумовлений впливом кори головного моз­ку, а повільний - зміщенням ендолімфи. Напрямок ністагму ви­значається за швидким компонентом.
Ха рактеристика ністаму	За площиною розрізняють горизонтальний, вертикальний, рота­торний і діагональний ністагм. За напрямком - вправо, вгору, вниз, вліво. За силою. 3 ступеня: ступінь - ністагм реєструється при відведенні очних яблук у бік швидкого компонента. ступінь - ністагм реєструється при відведенні очних яблук у бік швидкого компонента та при погляді прямо. ступінь - ністагм реєструється при відведенні очних яблук у бік швидкого компонента,, при погляді прямо й при погляді у бік по­вільного компонента. За амплітудою - великорозмашистий, середньорозмашистий, дріб- норозмашистий. За частотою - живий, млявий. За тривалістю - у секундах.