З Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав

Стаття 1

Сторони будуть вживати дійових заходів до забезпечення державної підтримки здійснення і розвитку кооперації між підприємствами всіх форм власності, галузевими та міжгалузевими комплексами на основі їх прямих виробничих зв’язків, а також у межах фінансово-промислових груп і транснаціональних виробничих об’єднань, спільних підприємств.

Стаття 2

Сторони будуть проводити погоджену політику у сфері розвитку міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва, умов їх здійснення; визначення пріоритетів у галузях промисловості; сприяння розробленню і реалізації спільних пріоритетів у галузях промисловості; сприяння розробленню і реалізації спільних проектів і програм; проведення багатосторонньої координації виробництва, включаючи сферу конверсії оборонних галузей.

Стаття 3

Сторони погодились, що:

під поставками товарів по кооперації маються на увазі поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, технологічно взаємозв’язаних і необхідних для спільного виготовлення кінцевої продукції;

під наданням послуг маються на увазі проектні, ремонтні роботи, технічне обслуговування та технологічні операції;

під підставами в межах митних режимів переробки товарів маються на увазі поставки товарів відповідно до умов, установлених митним законодавством Сторін, якщо інше не зазначено в цій Угоді.

Стаття 4

Сторони визнають, що основною ланкою виробничої кооперації і прямих зв’язків є договори (контракти), які укладаються господарюючими суб’єктами на основі відповідних міжурядових, галузевих і міжвідомчих угод і до створення митного союзу являють собою підставу для митних органів під час пропуску товарів, що поставляються по кооперації, через кордон. Митне оформлення товарів здійснюється згідно з цією Угодою і в порядку, передбаченому митним законодавством сторін.

Стаття 5

Сторони зобов’язуються не застосовувати ввізного та вивізного мита, податків, акцизів і кількісних обмежень щодо товарів, які поставляються по кооперації, в межах митних режимів переробки.

Сторони домовилися, що їхні компетентні організації розроблять конкретний порядок дії цієї статті.

Стаття 9

Сторони в необхідних випадках будуть погоджувати умови надання кредитів та інвестицій, що стимулюють розвиток кооперації в наукоємних виробництвах та експортно орієнтованих галузях, а також випуск імпортозамінної продукції.

Стаття 11

Сторони домовилися з метою розвитку інтеграційних процесів у виробничій сфері проводити послідовну роботу з координації та зближення норм національного законодавства щодо господарюючих суб’єктів у частині регулювання коопераційних зв’язків підприємств і галузей.

Стаття 12

Сторони організовують спільне опрацювання таких проблем:

розроблення типових договорів і угод про довготермінову виробничу кооперацію;

проведення маркетингових, лізингових досліджень, організація виставок і надання рекламних послуг;

розвиток між державами — учасницями Співдружності та іншими заінтересованими державами сучасних інформаційних комунікацій, що забезпечують сприяння у пошуку партнерів, підготовці, укладанні та виконанні договорів (контрактів);

здійснення спільних заходів щодо підготовки спеціалістів.

Україна заінтересована в розвитку різноманітних кооперативних форм спільного господарювання. Адже дуже часто міжнародне кооперування передбачає технологічне лідерство однієї зі сторін, а стан різних галузей вітчизняної економіки обумовлює як можливість упровадження передових технічних ідей інших країн на власних підприємствах, так і потенціал виходу з власними технологіями на ринки інших країн сумісно з фірмами-рези­дентами. Прикладом останнього може стати проект випуску літаків моделі АН за участі українських фахівців у Ірані.

Прикладом поєднання виробничих потенціалів є співробітництво українського НВП «Машпроект» та російського ВАТ «Рибінські мотори» з метою створення двигуна потужністю 60 МВт. Попередній проект, в якому взяли участь миколаївські та російські машинобудівники, мав результатом створення газотурбінного двигуна потужністю 110 МВт на Іванівській ГРЕС. Перспективним є україно-російський проект щодо створення найкращо- го на сьогодні у світі літака нового покоління АН-70. У Сімфе- рополі працює підприємство, яке здійснює складання автомобі- лів «Газель» із комплектуючих, що надходять від російського АТ «ГАЗ».

Є перспективи спільного виробництва в авіаційній галузі за участі авіаційного об’єднання ім. Антонова (м. Київ) та білоруського НВО «Агат». Тривають переговори та проводиться робота з підготовки міжурядових угод між Україною та Білоруссю щодо виробництва науково-технічної продукції.

Інструментами державного регулювання міжнародної кооперації може бути пільгове митне регулювання поставок обладнання або виробничих ліній, цілих виробничих комплексів, сприяння торгівлі ліцензіями. Особливий напрям уваги — сприяння розвитку нових видів технологій, відповідному забезпеченню інформацією, ноу-хау. Товарообмін, який відбувається відповідно до міжнародних договорів підряду, цілком обґрунтовано може претендувати на значно сприятливіший режим регулювання.

Резюме

Міжнародне кооперування є способом поєднання виробничих зусиль підприємницьких суб’єктів, які належать до різних національних відтворювальних комплексів. На відміну від міжнародної торгівлі кооперування пов’язано з рухом не готових виробів, а деталей, вузлів, напівфабрикатів, причому згідно з моделями, сутністю яких є технологічна оптимізація виробництва.

Як правило, під міжнародним кооперуванням розуміють виробничо-технологічні взаємозв’язки між двома або більшою кількістю різнонаціональних юридично та функціонально незалежних одна від одної господарських структур. Змістом їх спільної діяльності є спеціалізоване виробництво, що дає змогу їм підвищувати продуктивність праці та збільшувати сукупні обсяги виробництва.

Особливого розвитку кооперування набуло у сфері створення великих технічних об’єктів, складних машин, високотехнологічного обладнання, у науково орієнтованих виробничих процесах.

Для України особлива значущість завдання розвивати коопераційні форми пов’язана з тим, що багато вітчизняних підприємств традиційно мали господарсько-техно­логічні контакти з партнерами у центрально-східній Європі та на території теперішньої СНД (колишні РЕВ та СРСР). Неможливість фронтального розвитку відразу всіх напрямків НТП в одній країні примушує шукати партнерів за кордоном. Це дає змогу забезпечити концентрацію виробничих зусиль окремого економічного агента на меншій кількості операцій та більш ефективно розвивати спеціалізоване виробництво, підвищуючи відтак ефективність та результативність своєї діяльності.

Відсутність в Україні державних програм у галузі науки, розвитку сучасних технологій, наукомістких галузей і видів послуг об’єктивно знижує коопераційний потенціал економіки. І навпаки, виявлення пріоритетів промислово-галузе­вого розвитку, з’ясування переліку тих реальних міжнародних проектів, в яких можуть взяти участь Україна, її підприємства, може відіграти велику позитивну роль для розвитку міжнародного кооперування виробництва, збільшити обсяги та поліпшити якість міжнародного співробітництва на мікроекономічному рівні.

Наприклад, Україна має великі коопераційні та кредитно-інвестиційні можливості у сфері космічного співробітництва з Європейською космічною агенцією (ЄКА). Адже в Україні існує потужний космічний потенціал, який далеко не завжди може претендувати на самодостатність, як один із конкурентних автономних світових центрів космічної промисловості. Серед напрацювань, які могли б становити перспективний напрям коопераційної взаємодії з ЄКА, можна навести технології супутникового зв’язку, дистанційного зондування Землі, систем космічного транспортування, а також виробництва ракет «Зеніт» та «Циклон», створення систем орієнтації й управління орбітальними станціями та багато іншого.

Таке співробітництво та аналогічні його форми могли б значно посприяти розвиткові окремих виробництв, а також збільшенню експорту товарів і послуг, надходжень до держ­бюджету, поліпшенню макроекономічних параметрів.

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Теоретичні паралелі

Сутність та категоріальні ознаки кооперації праці

Найважливішу системоутворюючу ознаку кооперації становить її спрямованість на певні цілі суспільного відтворення, результати колективної трудової діяльності, досягнення тих чи інших соціально корисних наслідків.

Істотною ознакою кооперації є її колективний характер, що вказує на необхідність взаємодії двох чи більшої кількості співпрацюючих суб’єктів для досягнення певного господарського результату у вигляді споживчого продукту, товару, послуг тощо. Це безпосереднє або так чи інакше опосередковане об’єднання суб’єктів господарювання означає такий якісний стан, що не може бути виведеним із простої сукупності відповідних складових елементів, тим більше ототожненим із нею. Ідеться про вихід на вищий порядок показників виробничої діяльності кооперованих трудівників порівняно до того, що мав би місце (якщо взагалі було б можливе досягнення певних продуктивних результатів) унаслідок поодиноких зусиль. Відповідно до цього зростають і можливості, продуктивність окремих індивідів завдяки їх спеціалізації, використанню праці та реальних досягнень інших кооперантів.

Нарешті, кооперація має історичний характер. Ідеться про існування обов’язкового, незалежного від суб’єктивних уявлень, зв’язку між технологічним характером виробничого процесу, а також етнічними, психологічними та іншими соціальними передумовами його здійснення, з одного боку, та великого набору практичних інструментів коопераційної взаємодії, з іншого. Тобто та або інша коопераційна форма, яка є оптимальною для використання з метою налагодження виробничих стосунків у межах певного соціуму і в певний проміжок часу, може не відповідати особливостям функціонування інших угруповань суб’єктів господарювання.

Наявність спільної мети передбачає узгодженість і координованість зусиль учасників суспільної господарської діяльності у формі непрямого товарно-грошового регулювання або прямого розпорядчого, що потребує виведення ще однієї ознаки кооперації — планомірності.

Отже, у найбільш узагальненому плані кооперації праці можна дати таке визначення політекономічного характеру: кооперація праці — це об’єктивна форма планомірної організації колективної трудової діяльності, спрямована на досягнення певного господарського результату. Її матеріальним результатом у кінцевому підсумку є перетворення ресурсів (людських, сировинних, виробничо-технологічних, інформаційних тощо) з метою відтворення умов діяльності економічних суб’єктів, організацій та соціальних утворень.

Розглянуті ознаки та глибинна сутність кооперації містяться в основі усіх її форм, в яких виявляються технологічно специфічні, а також історично детерміновані риси кооперативного виробництва.

Найелементарнішою та історично першою формою кооперації, яка є складовою комплексних технологічних процесів і зазвичай застосовується як фактор інших форм об’єднання трудових зусиль, є проста кооперація. Сутність останньої полягає в поєднанні однорідних дій під час виконання тієї або іншої продуктивної операції для досягнен- ня певної мети. Е. Г. Уейкфілд писав, що за умов простої кооперації «кілька чоловік допомагають один одному виконувати одну й ту саму роботу».

На відміну від простої складній кооперації притаманне об’єднання робітників через розподіл виробничих операцій, диверсифікацію трудової діяльності. Представники класичної економічної школи розуміли її як кооперацію, «за якої кілька чоловік допомагають один одному, виконуючи різні роботи». Дж. С. Мілль писав, що якби люди не розраховували на те, що інші вироблять для них необхідні їм продукти, вони не змогли б присвятити весь свій час якій-небудь одній операції, що врешті-решт завершується виготовленням одного товару.

Наведені форми прямої коопераційної взаємодії — проста і складна кооперація, яка застосовується або у комбінації з простою або окремо у межах елементарних господарських утворень чи підрозділів на мікроекономічному рівні, — передбачають неопосередкований обміном об’єднаний трудовий процес.

Наявність економічно відособлених виробничих структур, що здійснюють спеціалізоване господарювання, безпосередньо пов’язана з товарно-грошовими відносинами як матеріальним субстратом співробітництва суб’єктів основної господарської ланки у масштабах суспіль­ства. Це є ознакою, властивою значно складнішому, непрямому способу організації економічної взаємодії, що становить інший тип кооперації — за допомогою товарного обміну.

За умов розвинутої ринкової економіки процеси кооперації праці, а разом з ними й інші економічні функції та відносини, насамперед поділ праці, набувають універсального змісту, а товарні відносини перетворюються на домінуючу форму економічних зв’язків у масштабах усього суспільства.

Терміни та поняття

Підряд у міжнародній економічній діяльності — проста форма кооперації, згідно з якою в країні замовника іноземною організа- цією-підрядником споруджується об’єкт виробництва. За такої обмеженої у часі та у матеріальному вираженні кооперації підрядник несе повну адміністративно-господарську відповідальність за за- значений об’єкт — терміни та якість його будівництва, вчасність поставок обладнання та матеріалів і надання пов’язаних із введенням об’єкта послуг. З погляду ступеня вираженості коопераційних форм підрядні відносини можуть бути етапом становлення складнішої та більш тісної взаємодії, наприклад у вигляді спільного виробництва.

Господарська діяльність (згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність») — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Якість відтворення — співвідношення екстенсивних та інтенсивних складових економічного відтворення (як правило, розширеного). Екстенсивна модель відтворення характеризується тим, що для досягнення певних параметрів зростання (позитивного чи «від’ємного») необхідним є випереджаюче порівняно з іншими факторами залучення ресурсів, як первинних (природних, трудових), так і вторинних (капітальних у вигляді збільшення виробничих основних фондів) без підвищення ефективності використання таких ресурсів. Інтенсивна модель відтворення характеризується тим, що основою економічного зростання є дедалі ефективніше використання ресурсів, що досягається засобами підвищення ефективності господарювання, упровадженням нових технологій, введенням прогресивного обладнання, використанням ноу-хау, нових матеріалів тощо.

Контрольні питання

1. У чому полягає природа кооперування виробництва та якими є його цілі, методи?

2. Які тенденції та особливості міжнародного кооперування зумовлюються сучасним науково-технічним прогресом?

3. Як співвідноситься міжнародне кооперування виробництва з іншими формами співробітництва з погляду взаємних зобов’язань, інтеграції виробничих процесів?

4. Назвіть основні класифікаційні підходи та ознаки міжнародної виробничої кооперації.

5. Якими є основні завдання макроекономічного регулювання міжнародного кооперування?

6. Якими є основні міжнародно-правові інструменти регулювання участі України в процесах виробничого кооперування?

7. Назвіть основні елементи інструментарію державного регулювання міжнародного кооперування.