Торгівля сировинними (без енергоносіїв) та продовольчими товарами в системі експортно-імпортних відносин України (абсолютні показники та питома частка в експорті / імпорті)

	1998 р.		1999 р.		2000 р.
	млн дол. США	% від загального обсягу	млн дол. США	% від загального обсягу	млн дол. США	% від загального обсягу
Експорт
сировинних та продовольчих товарів	1107,1	8,3	1243,8	10	1682,3	13
лісу та лісопродуктів	240,1	1,8	236,3	1,9	245,9	1,9
Імпорт
сировинних та продовольчих товарів	1096,6	6,5	1089,5	7	1159,0	7,3
лісу та лісопродуктів	506,1	3	466,9	3	492,2	3,1

Джерело: Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2000 рік. — К.: Інтелект, 1999. — С. 107.

Резюме

На зламі тисячоліть людство зіткнулося зі складними та принципово новими для себе проблемами забезпеченості, використання та наслідками обробки ресурсів у процесі економічної діяльності. Ситуація, що склалася, є по-справ­жньому загрозливою. Можна навіть сказати, що вона висунула великі та принципові виклики традиційним моделям суспільно-господарської діяльності в масштабах усього світу. Як зазначав А. Печчеї, колишній президент Римського клубу, тільки якісний стрибок у всій еволюції людського мислення може допомогти усвідомити сучасні небезпеки зростання та прокласти новий курс¹.

Проблема видобутку та споживання енерго-сировинних ресурсів та її розв’язання перебуває, за великим рахунком, за межами вузької економічної логіки. Вона залежить від моделі технологічного розвитку, фактично обраної парадигми відносин «людина — навколишнє середовище». Значною мірою ця проблема пов’язана із завданням розроблення та запровадження прогресивних і виправданих з погляду природокористування технологій. Ідеться як про створення матеріально-технічних замінників деяких обмежених ресурсів, так і про використання утилізованих відходів. Це дає змогу не тільки зменшувати обсяги споживання первинних природних ресурсів, а й значно підвищувати ефективність виробництва, продуктивність праці, забезпечувати випуск товарів, що задовольнятимуть принципово нові потреби людей.

Сировинні ресурси становлять собою первинну матеріальну, природну субстанцію економічної діяльності людства (окремої країни, регіону) та є предметом міжнародного економічного співробітництва. Сировинні, як і будь-які економічні ресурси, завжди є обмеженими. Це пов’язано:

а) з технічною неможливістю нелімітованого їх залучення до процесу виробництва;

б) з екологічними межами економічного зростання, промислової діяльності, кількості споживаної енергії;

в) з фізичним вичерпуванням природних ресурсів.

Проблема використання енерго-сировинних ресурсів є однією з кардинальних для сучасного розвитку та перспектив світогосподарської системи, економіки будь-якої країни. Подібне її значення зумовлюють такі основні фактори глобального розвитку:

• усе відчутніша абсолютна обмеженість природних покладів;

• ще відчутніше, випереджаюче зменшення забезпеченості ресурсами на душу населення;

• нерівномірність забезпечення енерго-сировинними ресурсами окремих країн та регіонів;

• наявність політичних цілей окремих країн, угруповань, які можуть вдаватися до дій, що інколи суперечать інте­ресам інших суб’єктів міжнародного економічного життя;

• значна матеріало- та енерговитратність виробництва, нераціональний, екстенсивний характер як виробництва, так і споживання.

Ці фактори повинні відігравати системовизначальну роль стосовно відтворювальних процесів на глобальному рівні. Вони просто не можуть не відбиватися на характері сучасних економічних відносин між окремими країнами, регіональними, політичними блоками з приводу природних ресурсів. Причому ці відносини інколи набувають граничної гостроти, зумовленої політикою, яку проводять заінтересовані держави та об’єднання держав.

Незважаючи на всю складність проблем природокористування, які постали перед людством, воно має усі можливості їх розв’язати. Але запорукою цього має стати відповідальне ставлення до ресурсів, які є багатством не тільки теперішнього, а й прийдешніх поколінь, повага людини як мікрокосму до органічної цілісності природного середовища, тих макросистем, елементом яких вона, власне, і стає.

На характер міжнародної економічної діяльності України вирішальною мірою впливає необхідність імпортувати основну частину потрібних її економіці енергоносіїв, багатьох видів сировини. Для України є характерним значний від’ємний сировинно-енергетичний баланс, що означає закупівлю, причому у великій кількості, паливно-енергетичних та деяких сировинних ресурсів (вони традиційно є переважною статтею вітчизняного імпорту). Для ресурсно надвитратної української економіки це становить велике фінансове навантаження. Разом з тим Україна є експортером тих відносно надлишкових ресурсів, якими вона володіє.

Підвищення ефективності користування природними ресурсами можна розглядати як важливий засіб поліпшення макроекономічних параметрів розвитку, оптимізації умов національної участі в системі міжнародного співробітництва.

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Теоретичні паралелі

Найбільш ретельно та ґрунтовно у світовій економічній теорії комплексні питання обмеженості ресурсів зростання вивчалися вченими неомальтузіанської школи — Дж. Форрестером, Д. Х. та Д. Л. Ме­доуз та іншими вченими, зокрема в ряді досліджень, зроблених під егідою Римського клубу.

Згадаємо: Мальтус ще на зламі XVIII—XIX століть писав про існування суперечності між природною здатністю людства до біологічної експансії або зростання народонаселення, з одного боку, та стримуючими їх факторами, зокрема обмеженістю ресурсів, територій та відносно повільним зростанням продуктивності сільського господарства та промисловості — з іншого.

Уже в ХХ ст. представники неомальтузіанської школи, залучивши до своїх теоретичних розвідок сучасний апарат математичної, інформаційної науки, спромоглися подати конкретні розрахунки, що показували, до яких наслідків (колапс виробництва через вичерпання традиційних ресурсів енергії та сировини і зубожіння великих регіонів світу, екологічна катастрофа, нарешті голодування та загибель багатьох людей) може призвести наслідування хибній парадигмі соціально-економічного розвитку.

Ґрунтовні дослідження проводилися під егідою ООН, інших міжнародних організацій, національних відомств, зокрема міністерством енергетики США щодо перспектив вичерпування сировинних та енергетичних родовищ та необхідності переходу на ресурсоощадливі моделі зростання з використанням замкнених циклів виробництва та повторного виробничого залучення ресурсів.

Терміни та поняття

Модель ресурсоспоживання — механізм перероблення енерго-сировинних матеріалів у кінцеву, придатну для споживання продукцію, який формується відповідно до екологічних стандартів, промислово-технологічних умов, цінових та інших ринкових критеріїв ефективності.

Новий міжнародний економічний устрій — концепція реформи міжнародних економічних відносин, яка передбачає їх звільнення від дискримінації, нерівноправ’я та диктату, а також враховує необхідність допомоги найбіднішим країнам, розв’язання спільними зусиллями низки ключових проблем людства. Технічно йдеться про створення нового механізму перерозподілу доходів, за якого був би не­можливим значний перелив фінансових ресурсів з країн, що розвиваються, до високорозвинутих країн. Ідея НМЕП була сформульована в 1973 р. на IV Конференції руху неприєднання та схвалена рішеннями Генеральної Асамблеї ООН, багатьма іншими міжнародними організаціями та об’єднаннями.

Контрольні питання

1. За якими критеріями класифікуються природні ресурси?

2. Чим визначається місце сировинних ресурсів у міжнародній економічній діяльності різних країн?

3. Чим зумовлюється глобальний характер проблеми використання сировини?

4. Якими є основні прояви проблеми дефіциту ресурсів?

5. Які фактори об’єктивно обмежують споживання ресурсів?

6. Як протягом історії людства змінювався характер відносин «людина — навколишнє середовище» і як це відображалося на виробничих відносинах та на зовнішній торгівлі?

7. Якими є основні особливості прояву глобальної ресурсної проблеми в Україні?

8. Яку роль відіграють нові технології та прогресивні суспільні форми організації праці в справі енерго- та ресурсозбереження?

9. Які територіально-виробничі форми розміщення та організації виробництва можна розглядати як засіб розв’язання ресурсно-енер­гетичної проблеми?

10. Якими є практичні шляхи розв’язання глобальної ресурсно-енер­гетичної проблеми?

Література

1. Економічні та соціальні напрями комплексної реструктуризації промисловості України: Наук. доповідь. — Донецьк: ІЕП НАН України, 1998. — 145 с.

2. Медоуз Д. Х., Медоуз Д. Л., Рэндерс Й., Беренс III Вильям. Пределы роста. — М., 1991. — 208 с.

3. Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2000 рік. — К.: Інтелект, 1999. — 159 с.

4. Печчеи А. Человеческие качества. — М., 1980. — 302 с.

5. Сергеев П. Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе. — М.: Новый Юрист, 1998.

6. Форрестер Дж. Мировая динамика. — М., 1978. — 168 с.