Ключові економічні прогнозні показники розвитку України (1998—2003 рр.)

Показник	1998	1999	2000	2001	2002	2003-П
Загальний державний борг, % від ВВП	35,3	61,4	44,6	35,8	33,4	32,7
Боргові показники
Валовий зовнішній борг, млрд дол.	13	13,5	10,9	12	12,1	12,1
Валовий внутрішній борг, млрд дол.	31	42,7	34,2	30,6	28,6	27,8
Валовий зовнішній борг, % від експорту	94,8	108,3	69	70,9	74	73,8
Обслуговування боргу, млрд дол.	2,2	2	2	1,8	2	2,1
Обслуговування боргу, млрд дол.	5,3	6,3	6,2	4,7	4,6	4,8
Грошова маса і валютні курси
Грошова пропозиція М3, % зм	25,2	40,5	45,4	28,7	14,8	14
Валютний курс на кінець року, дол./грн	3,43	5,22	5,43	5,44	5,85	6,53
Валютний курс середній за рік, дол./грн	2,45	4,13	5,44	5,39	5,64	6,28

Примітка: П — прогнозні дані.

Джерело: Україна: Ризик економічного спаду підвищується. Жовтень, 2001. — www.ingfn.com.ua

Складність боргової проблеми як для України, так і для інших країн пояснюється, зокрема, й тим, що розв’язання завдання з подолання тенденцій падіння економічних показників вимагає тривалого часу. Так, за прогнозами Світового банку, стабілізація в господарстві країн СНД може бути досягнута не раніше другої половини десятиріччя (і це у разі стабільного соціального розвитку та відсутності масштабних потрясінь екзогенного (стосовно економічних процесів) характеру).

До проблеми зовнішньої заборгованості значно додають труднощі, так би мовити, суб’єктивно-об’єктивного характеру, пов’я­зані з «хронічним непроведенням» ефективного макроекономічного регулювання.

Резюме

У широкому трактуванні національної валютно-кре­дитної політики її об’єктом є трансферти за кордон та з-за кордону з рахунку поточних операцій платіжного балансу. Йдеться про те, що міжнародна фінансово-кредитна політика уряду спрямована на оперативні зміни довгострокових національних активів, які належать іноземним приватним особам та державам; довгострокових закордонних активів, які належать національним приватним особам та власній державі, короткострокових національних активів, які належать іноземним приватним особам та державним інституціям грошово-кредитної політики, короткострокових закордонних активів, які належать національним приватним осо­бам та державним інституціям грошово-кредитної політики. При цьому обов’язковою вимогою є те, що будь-які оперативні зміни мають враховувати не тільки поточні, а й стратегічні, перспективні міркування.

Використання запозичених коштів допомагає розв’язу­вати найбільш нагальні проблеми, що потребують грошових витрат. А такі витрати пов’язані зі здатністю уряду до ефективного бюджетного балансування, виконання ним поточних внутрішніх та зовнішніх боргових зобов’язань.

Критерієм економічної ефективності використання запозичених коштів є майбутня здатність перекрити результуючими прибутками обслуговування боргових зобов’язань. При цьому кардинальними передумовами забезпечення такої здатності є проведення цілеспрямованої галузевої, інвестиційної, науково-технічної, технологічної політики.

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Теоретичні паралелі

Міжнародна міграція фінансових ресурсів у контексті факторного аналізу

Із загального теоретичного погляду головні інтереси країн — учасниць відносин з приводу довго-, середньо- та короткотермінового міжнародного переміщення фінансових ресурсів випливають з логіки факторного аналізу вихідного розміщення відповідних ресурсів. Нерівномірність такого розміщення виражається в їх відносній дефіцитності та від­носній перенасиченості, які відбивають як специфічну ситуацію із фактор­ним співвідношенням між окремими країнами, так і забезпеченість окремими факторами всередині певної країни. Але в будь-якому разі нерівномірність небезпідставно може сприйматися як неоптимальність, тоді як взагалі оптимізація факторної забезпеченості об’єктивно веде до підвищення ефективності національних економік, а також максимізації, у кін­цевому підсумку, виробленого продукту та макроекономічної стабілізації.

Оптимізація розміщення капіталів, як і інших факторів виробництва у широкому їх трактуванні, є своєрідною альтернативою, заміщувачем міжнародної торгівлі товарами та послугами. Однак це не спростовує висновків про, як правило, позитивну динаміку валового приросту та світової товарної торгівлі і транснаціонального руху фінансових ресурсів, що є свідченням поглиблення інтернаціоналізації господарського життя та випереджаючої динаміки цієї останньої тенденції. Отже, в будь-якому випадку міжнародні валютно-фінансові відносини є не тільки важливим фактором та складовою міжнародних економічних відносин взагалі, а й таким їхніх компонентом, який значно додає загальній системі внутрішнього динамізму.

З теоретичного погляду безумовний інтерес становлять складні кореляційні зв’язки між функціями руху фінансових ресурсів та міжнародної торгівлі. Отже, якщо розглядати вплив з боку фінансів, що переміщуються з однієї країни до іншої, то можна помітити такі два прин­ципові результуючі наслідки.

По-перше, міграція фінансових ресурсів, насамперед у вигляді інвестованого капіталу, як своєрідна альтернатива міжнародних товарообмінних відносин об’єктивно зменшує субстанцію міжгалузевої торгівлі. Втім, до такого наслідку опосередковано може привести і рух фінансових ресурсів як переміщення кредитних ресурсів під час проведення реципієнтом активної промислової політики та використання кредитного потенціалу для розвитку реального сектору. Адже коли рівні забезпеченості факторами (а в даному разі капіталами) уніфікуються, змінюються умови міжнародної кооперації в напрямку поширення та поглиблення «адаптативних» її форм.

По-друге, рух фінансових активів у сфері торгівлі є активним формуючим фактором. Це відбувається тому, що розширюється простір для торгівлі внутрішньогалузевої, оскільки сам факт руху фінансово-капі­тальних активів означає можливість кращої насиченості капіталодефіцитних галузей країн-реципієнтів. Крім того, слід врахувати й мікроекономічну логіку конкретних інвесторів, які, хоча і можуть вдатися до галузевої диверсифікації своєї виробничої діяльності, все ж таки, більш вірогідно, вкладатимуть гроші у «свої», тобто традиційні для їхньої підприємницької діяльності, галузі.

У масштабі міжнародному ці ефекти означають можливість перерозподілу та більш продуктивного використання традиційно надлишкових для окремих країн і регіонів факторів. У результаті з’являються передумови практичного забезпечення тих потенційних переваг, які, власне, і є органічними позитивними наслідками міжкраїнового переливання фінансово-кредитних ресурсів.

Терміни та поняття

Міжнародний кредит — позичка в грошовій або товарній формі, яка надається кредитором однієї країни (країною, міжнародним кредитним інститутом) позичальникові з іншої країни (певній країні) на умовах терміновості, зворотності і сплати відсотків.

Упущена вигода (згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність») — дохід або прибуток, який міг би одержати суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав унаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Контрольні питання

1. Визначте особливості участі в міжнародних валютно-фінансових відносинах країн трансформаційного типу.

2. Охарактеризуйте сучасну специфіку розвитку міжнародних валютно-фінансових відносин у світі.

3. У чому полягають завдання сучасної держави в ході регулювання валютно-фінансової сфери?

4. Охарактеризуйте ситуацію із зовнішніми борговими зобов’я­заннями України.

Література

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Див. сервер ВР України. www.rada.kiev.ua.

2. Закон України «Про режим іноземного інвестування». Див. сервер ВР України. www.rada.kiev.ua.

3. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч. — Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие. — М.: Междунар. отношения, 2000. — 416 с.

4. Новицький В. Є., Плотніков О. В. Динаміка зовнішніх боргових зобов’язань України. — К.: Політична думка, 2000. — 332 с.

5. Новицький В. Є. Міжнародна кооперація праці: проблеми та моделі. — К., 1994. — 166 с.

6. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998. — 392 с.

7. Стігліц Дж. Е. Економіка державного сектора. — К.: Основи, 1988. — 854 с.

8. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, Н. С. Рязанова; За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1993. — 247 с.