Географічна структура зовнішньої торгівлі України (фактичні дані та оцінки)

Країна	1998 р.		1999 р.		2000 р.
	млн дол. США	%	млн дол. США	%	млн дол. США	%
Експорт — усього	17 621	100	16 584	100	17 095	100
З нього до:
країн колишнього СРСР	7154,1	40,6	6467,8	39	6325,2	37
У тому числі:
Росії	3876,6	22	3482,6	21	3931,9	23
Молдови	264,3	1,6	265,3	1,6	290,6	1,7
Узбекистану	193,8	1,1	199,0	1,2	205,1	1,2
Туркменістану	176,2	1	182,4	1,1	188,0	1,1
Інших країн світу	10 466,9	59,4	10 116,2	61	10 769,9	63
У тому числі:
Китаю	986,8	5,6	945,3	5,7	1008,6	5,9
Туреччини	951,6	5,4	912,1	5,5	940,2	5,5
Німеччини	828,2	4,7	829,2	5	871,8	5,1
Італії	722,5	4,1	663,4	4	718,0	4,2
США	616,7	3,5	630,2	3,8	683,8	4
Польщі	422,9	2,4	431,2	2,6	478,7	2,8

Закінчення табл. 4.3

Країна	1998 р.		1999 р.		2000 р.
	млн дол. США	%	млн дол. США	%	млн дол. США	%
Імпорт — всього	18 828	100	17 370	100	17 720	100
З нього до:
країн колишнього СРСР	10 280,1	54,6	92 06,1	53	90 37,2	51
У тому числі:
Росії	7907,8	42	6948,0	40	6910,8	39
Білорусі	376,6	2	330,0	1,9	319,0	1,8
Казахстану	357,7	1,9	347,4	2	372,1	2,1
Литви	301,2	1,6	260,6	1,6	248,1	1,4
Інших країн світу	8547,9	45,4	8163,9	47	8682,8	49
У тому числі:
Німеччини	1449,8	7,7	1389,6	8	1594,8	9
США	734,3	3,9	712,2	4,1	797,4	4,5
Польщі	564,8	3	538,5	3,1	584,8	3,3
Італії	451,9	2,4	416,9	2,4	443,0	2,5
Франції	357,7	1,9	347,4	2	389,8	2,2

Джерело: Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2000 рік. — К.: Інтелект, 1999. — С. 108—109.

Використання переваг активної участі в міжнародній кооперації праці є важливим тому, що, залишившись осторонь регіональних та світових інтеграційних процесів, Україна була б нездатною у стратегічній перспективі підтримувати динамічний розви­ток та ефективність національної економіки.

Тому ключовими геоекономічними напрямами всебічного розвитку відкритої економіки України по окремих регіонах та країнах світу на майбутнє можна вважати:

• динамізацію європейського напряму;

• збереження наявних та подальший розвиток взаємовигідних зовнішньоторговельних та інвестиційних програм у рамках СНД, здійснюваних на двосторонній основі, на засадах рівноправності;

• налагодження багатогалузевого співробітництва з країнами Північної Америки;

• максимальне розширення контактів як у товарообмінній сфері, так і стосовно інвестицій з країнами Близького Сходу та Перської Затоки;

• інтенсифікацію міжнароднокооперійних контактів із країнами Східної Азії та АТР.

Проблема участі України в системі міжнародної торгівлі по­в’язана із вибором загальної моделі розвитку її відкритої економіки. Інакше кажучи, розв’язання проблем міжнародної конкуренції, залучення інвестицій тощо має здійснюватись як з урахуванням глобальної тенденції лібералізації світової економіки, так і прагнення зберегти урядові важелі впливу на економічні процеси, захистити вітчизняного товаровиробника.

На початковому етапі української незалежності цим пріоритетам та умовам міжнародної економічної діяльності вельми вдало відповідала концепція двосторонніх відносин з різними країнами світу.

Першими країнами, з якими Україна уклала угоди з економічних питань, і передусім з питань двосторонньої торгівлі, були Хорватія, Угорщина та тодішня Чехословаччина. Відповідні документи було підписано навіть до проголошення державної незалежності України. Після проголошення незалежності та до проведення референдуму щодо незалежності було підписано прин­циповий для України договір з Польщею. У перші місяці після референдуму, коли для багатьох країн стала очевидною незворотність України на шляху побудови незалежної держави, торговельно-економічні договори було укладено з Кубою, Грецією, В’єт­намом, Індією, Іраном, Туреччиною, США, Фінляндією та рядом інших країн світу. (Ідеться лише про перші торговельно-еконо­мічні договори, правилом було пізніше укладання більш розгорнутих документів з відповідними країнами.)

Резюме

Критерієм геоекономічної моделі є досягнення такого стану участі держави в міжнародних, регіональних та субрегіональних економічних організаціях і проектах співробітництва, який би забезпечував достатні обсяги зовнішніх ринків, доступ до нових технологій та наповнення споживчого ринку, динамізм господарського розвитку.

Важливою рисою сучасного розвитку системи міжнародних економічних зв’язків України є така системна трансформація, яка пов’язана з переходом від адміністративно-командної до ринкової системи господарства та з формуванням оновленої географічної структури кооперації. Метою цього процесу є підвищення ефективності економіки, надання їй рис більшої відкритості, здатності використовувати конкуренцію, цінові сигнали як стимули саморозвитку.

Історія та сучасні умови розвитку України підтверджує тезу про можливість і необхідність якомога ширшого використання зовнішньоекономічних зв’язків, потенціалу міжнародного підприємництва, надзвичайно вигідного територіально-стратегічного розташування. Україна, перебуваючи на перехресті важливих торговельних шляхів сучасної цивілізації, є ключовим транзитним вузлом зв’язку між країнами Центральної, Західної Європи і Росією, Сходом взагалі, а також Центральною, Північною Європою і Туреччиною, Іраном, загалом регіонами Перської затоки і Близького Сходу.

Наприкінці існування планової радянської системи українська економіка повністю перетворилася на складову єдиного союзного господарського комплексу. Вона не тільки акумулювала вади більш широкого господарського утворення, а й містила в собі додаткові ознаки диспропорційності. Наприклад, хибна парадигма щодо примату розвитку засобів виробництва, яка призводила до руйнівних наслідків усюди, де вона застосовувалася, на українському ґрунті набула особливо гіпертрофованого вигляду. Україна, розвиваючи союзну та міжнародну, в межах усього Східного блоку держав, металургійну та паливно-сировинну спеціалізацію, перетворилася на ливарно-кочегарний цех великого регіону світу.

Відтак традиційним вивезенням з території України стала продукція енерго-, сировинно-, працемістких товарів з низьким ступенем обробки, виробництво яких потребує великого навантаження на навколишнє середовище та консервує технологічну відсталість. Натомість на предмети ввезення, причому інколи критичного, перетворилися високі технології, промислове технологічне обладнання, численні товари споживчого повсякденного попиту.

Подібна спеціалізація неминуче означала поступову деградацію всіх сфер соціально-економічного буття. Це виявилося в падінні частки України у валовому суспільному продукті СРСР, яке навіть прискорилося в останні роки існування Союзу. Негативним фактором стала штучна концентрація на території України допоміжних та матеріаловитратних виробництв з поступовою технологічною дегра­дацією її економіки.

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Теоретичні паралелі

Регулювання відкритої економіки в контексті завдань зростання

Ефективність функціонування відкритої економіки України, а також її макроекономічна результативність кардинально залежать від правильного поєднання інструментів лібералізації зовнішньої торгівлі, принципів laissez faire, з одного боку, а також цілеспрямованого державного, урядового втручання, принципів faire aller, з іншого. При цьому трансформаційні особливості становлення України як суверенної держави — суб’єкта міжнародного права, вимагають формування специфічних підходів до державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Оптимальна міра національної відкритості визначається конкретними завданнями макроекономічного регулювання для вповні конкретної відкритої економічної системи. У цьому зв’язку слід з’ясувати доцільність прийняття більш ліберальної, або більш активістської, можливо, дискреційної позиції держави щодо господарського розвитку в країні.

Умови зовнішньоторговельної діяльності мікроекономічних суб’єк­тів є залежними від прогресивних структурних змін виробництва, які забезпечують зменшення сукупних витрат праці на експортну діяльність порівняно з власним виробництвом імпортоконкурентних товарів. Таким чином, проблема ефективності міжнародної економічної діяльності існує в двох площинах: не тільки експортна спеціалізація є чинником динамізації економічного розвитку та оптимізації національної відтворювальної системи, а й експортне виробництво є функцією цілеспрямованої переорієнтації національного виробництва згідно зі світовими вимогами та критеріями оцінки. Крім того, регулювання імпорту має на меті стимулювання розвитку національного виробництва, тоді як цей розвиток накладає відбиток на структуру та обсяги імпорту, характер впливу останнього на стан платіжного балансу та стан монетарного сектору.

Комплексність проблеми та необхідність забезпечення скоординованого і взаємоузгодженого вирішення цих проблем потребує вироблення практичного алгоритму цілеспрямованих та ефективних дій.

Терміни та поняття

Етнос — вид стійкого угруповання людей, який виникає історично на певній культурній, мовній базі та може бути представлений племенем, народністю, нацією.

Генезис — зародження та початковий розвиток, що ведуть до появи певного явища, феномена.

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте історичні передумови сучасної міжнародної спе­ціалізації України.

2. Визначте основні особливості торгівлі на території сучасної України в докиївські часи.

3. Охарактеризуйте систему торгівлі Київської Русі.

4. Які фактори визначали специфіку міжнародної торгівлі України за колоніальні часи?

5. Визначте специфіку формування торговельно-коопераційної системи України в радянські часи.

6. Охарактеризуйте основні тенденції розвитку механізму міжнародної економічної діяльності України після її унезалежнення.

Література

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 29. — Ст. 377 (з подальшими змінами). Див. сервер ВР України. www.rada.kiev.ua.

2. Коропецький І. С. Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки. — К.: Либідь, 1995. — 240 с.

3. Новицкий В. Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. — К.: Либра, 1994. — 191 с.

4. Новицький В. Є. Міжнародна кооперація праці: проблеми та моделі. — К., 1994. — 166 с.