- •1.Предмет, задача и методы физиологии. Понятия о функции, «здоровье» и «норме». Пути сохранения здоровья. Мембранный потенциал покоя, механизмы происхождения, физиологическая роль. Роль На-к насоса.
- •2.Какие механизмы регуляции ф-ции желез внутренней секреции. Гормоны аденогипофиза. Роль соматотропная и соматомидинов в регуляции процессов роста и развития
- •2.Гормональная регуляция водно-солевого обмена , в обмене организма :перечислите гормоны и их хим.Структуру, места и секреции, и мех.Регуляции.
- •3.Лимбическая система и ее структура и ф-ции. Гипоталамус, его ядра, связи и ф-ции.
- •1.Состав плазмы крови. Осмотическое и онкотическое давление крови их величины, механизмы регуляции. Значение и мех.Поддержания изосмии.
- •2)Звуковосприятие - трансформация физической энергии звуковых колебаний в нервное возбуждение. Соответственно этим функциям различают звукопроводящий и звуковоспринимающий аппараты.
- •3.Клубочковя фильтрация в почках, ее механизмы, регуляция. Состав первичной мочи. Почечный клиренс.
- •2.Первая и вторая сигнальная система. Функциональная асимметрия полушарий мозга. Симптомы нарушения речи.
- •Что называют нервными центром. Перечислить нервных центров и их механизм .Что такое доминанта и ее свойства.
- •1. Спокійний вдих – активний акт, тобто пов’язаний зі скороченням м’язів спокійного вдиху (зовнішні міжреберні та діафрагма).
- •2) Сила напруження еластичних волокон, що входять до складу легеневої тканини.
- •3) Тонус бронхіальної мускулатури – чим він вищий, тим вужчі дихальні шляхи і тим більший аеродинамічний опір, який дихальні шляхи надають руху повітря. При цьому еластична тяга легень збільшується.
- •Ядра среднего мозга и их функциональная характеристика . Роль среднего мозга в обеспечения положения тела . Двигательные рефлексы среднего мозга
- •1) Червоні ядра – від них інформація від нейронів спинного мозку передається по шляхах що перехрещуються (руброспінальні шляхи – елемент лнс);
- •2) Ретикулярна формація;
- •3) Чорна субстанція – знаходиться в середньому мозку, але функціонує як єдине ціле з базальними ядрами.
- •1.Випрямні – забезпечують відновлення порушеної пози. У тварин, що мають шию, випрямні рефлекси мають 2 фази:
- •1) Аглютиногенів в оболонці еритроцитів;
- •2) Аглютинінів (аглютиніни українською – злипні!) в плазмі крові;
- •IV а, в відсутні
- •1. Визначення групової належності донора та реципієнта за системою ав0 (принцип – дивися вище). Дозволяється переливання тільки одногрупної крові за системою ав0.
- •2. Визначення резус-належності крові донора та реципієнта (принцип – дивися нижче). Дозволяється переливання лише одногрупної крові за системою резус.
- •Регуляция количества форменных элементов и свертывания крови .
- •Фазы регуляции желудочной секреции . Итеральные стимуляторы и ингибиторы Желудочной секреции «Павлова» .Нервные и гуморальные механизмы торможения желудочной секреции .
- •1.Сравнительная характеристика местного и распространяющегося возбуждения. Нарисуйте график потенциала действия и соответствующие ему фазы изменения возбудимости клеток во время его развития.
- •2. Гемоглобин: количество в крови, строение и функции виды, соединение гемоглобина и их физиологическая роль.
- •1) Железосодержащего гема – 4 %;
- •2) Белка глобина – 96 %.
- •3. Поворотно – противоточная система почек, ее роль в осмотическом разведении мочи и ее концентрировании.
- •Лейкоциты, количество в крови , виды и функции. Напишите лейкоцитарную форму здорового человека. Защитные функции крови. Понятие про иммунитет, его виды и механизмы.
- •Секреторные функции тонкой кишки. Напишите состав и свойства кишечного сока. Регуляция его секреции. Полостное и пристеночное пищеварение.
- •3.Механизм регуляции всасывания белков , жиров , жирорастворимых витаминов и углеводов в различных отделах жкт. Механизм возникновения голода и насыщения.
- •2.Фибринолиз, его механизмы. Антикоагулянтные механизмы. Значение в клинической практике.
- •3. Гуморальная регуляция деятельности сердца. Зависимость деятельности сердца от ионного состава крови.
- •1Блок Ca каналов, 2блок синтеза медиатора, 3блок рецептора,4инактивация Na каналов, 5 Ах-эстераза
- •2. Эмоции, теории эмоций, механизмы их формирования и биологическая роль. Медицинские аспекты отрицательных эмоций.
- •46.Эмоции, механизм их возникновения и биологическая роль.Медицинские аспекты отрицательных эмоций.
- •3. Особенности капиллярного кровотока. Механизмы обмена веществ и газов в капиллярах. Биологически активные вещества , которые синтезируются клетками капилляров.
- •1. Потенциал действия , его параметры, фазы и ионный механизм формирования, физиологическая роль.
- •2. Симпато – адреналовая система. Ее структурная и функциональная характеристика. Роль в приспособительной деятельности.
- •2 Гонадотропные гормоны (гонадотропины)
- •3Скорость кровотока
- •1 Физиология соматосенсорного анализатора
- •1 Функции продолговатого мозга
- •Центр регуляции автономной нс. Роль гипоталамуса в вегет.Регуляции. Вегетативный тонус и метод его оценки.
- •2. Перечислите основные особенности сокр.Миокарда по сравнению со скелетной мышцей. М-м и особенности сокращения и расслабления миокарда
- •3.Электромеханическое Сопряжение в миокарде. Механизм сокращения и расслабления миокарда.
- •Условия формирования усл.Рефлексов,их отличия от безусл. Инстинкты и их значение
- •2. Роль сосудов в гемодинамике. Функциональные классификации сосудов.Основной закон гемодинамики.
- •Зрительная сенсорная система её строение и функции. М-м рефлекса аккомадациии
- •Базальный тонус сосудов. Миогенная и гуморальная регуляция сосудистого тонуса. Роль эндотелия сосудов в регуляции их тонуса.
- •Методы получения и исследования состава жел.Сока. Показатели базальной и стимулируемой секреции.
- •Структорно-функциональная организация головного мозга. Организация кортико-спинальных путей. Пирамидарные пути,физиолог.Роль,отличие от экстрапирамидарных.
- •Диффузия газов в легких,м-мы,регуляция.
- •2.Гемодинамический центр. Рефлекторная регуляция тонуса сосудов, прессорные и депрессорные рефлексы
- •3. Основной обмен, условия и методы его определения. Факторы, которые влияют на его величину. Специфически-динамическое действие пищи. Стандартный и должный обмен.
- •1.Роль йодосодержащих гормонов щитовидной железы в регуляции функции организма. Контур регуляции секреции т3 и т4. Гипо и гипер функция щит.Жел,их м-мы
- •2.Сон, его виды, фазы, механизмы.
- •3.Звуковые и механические проявления сердечной деятельности. Тоны сердца,их хар-ка,м-мы происхожд, длительность тонов, фкг, схематическое изображение и анализ
- •Общие принципы структурной и функциональное организации сенсорных систем или анализаторов. Их значение и классификации
- •1.Структурно-функциональная хар-ка парасимп. Нс. Нервные центры,медиаторы,циторецепторы и блокаторы. Основные влияния парасимп. Нс на функции ор-ма
- •2.Структурно-функциональная хар-ка гипоталамо-гипофизарной системы в регуляции функций эндокринной жел.
1.Состав плазмы крови. Осмотическое и онкотическое давление крови их величины, механизмы регуляции. Значение и мех.Поддержания изосмии.
Вміст йонів в плазмі крові складає близько 310 ммоль/л; на долю катіонів та аніонів припадає по 155 ммоль/л. З катіонів плазми найбільш важливими є йони Na+ (142 ммоль/л) та К+ (5 ммоль/л). З аніонів – йони хлора (Сlˉ – 103 ммоль/л) та бікарбонати (НСО3ˉ - 27 ммоль/л). Хлорид натрію складає 80% від загального вмісту йонів плазми крові; йони натрію, калію, хлора та бікарбоната складають 90% від загального вмісту йонів плазми. Ізойонія необхідна для нормального функціонування всіх клітин, а особливо збудливих, так як від величини градієнта концентрації залежить величина ПС клітинної мембрани здатність до генерації ПД. В забезпеченні ізойонії велику роль відіграють гормони (гормон кіркової речовини наднирників альдостерон, стимулює реабсорбцію йонів Na+ та секрецію йонів К+ канальцями нирок, гормони тиреокальцитонін та паратгормон забезпечують гомеостаз йонів К+).
Осмотичний тиск (Росм.) плазми крові складає біля 7,6 атм (біля 5500 мм рт. ст.). Осмотичний тиск – тиск розчинника на напівпроникну мембрану, якщо вона розділяє розчини з різною концентрацією осмотично активних речовин. Загальний осмотичний тиск плазми крові пов’язаний, в основному, з розчиненими в ній йонами (80% Росм. створюється йонами Na+ та Сlˉ, ще 10% – йонами К+ та НСО3ˉ). Певну роль в утворені Росм. крові відіграють й інші осмотично активні речовини – глюкоза, моноцукриди, амінокислоти і т.д.
Напівпроникна мембрана пропускає молекули розчинника та не пропускає осмотично осмотично активні речовини. Осмотичний тиск є силою, що змушує розчинник рухатись через напівпроникну мембрану з розчину, де концентрація осмотично активних речовин (Росм.) нижча, в розчин, де концентрація осмотично активних речовин вища.
По відношенню до загального осмотичного тиску крові, напівпроникною є зовнішня клітинна мембрана, бо вона вільно пропускає молекули води, але не пропускає йони та інші речовини, що створюють осмотичний тиск. Саме тому, загальний осмотичний тиск впливає на обмін води між внутрішньоклітинним та інтерстиційним (позаклітинним) середовищем.
Підвищення Росм. наприклад, до 8,5 атм. може бути наслідком:
- втрати води організмом без втрати еквівалентної кількості солей;
- введення в організм надлишку солей, наприклад при вживанні дуже солоної їжі.
Підвищення Росм. позаклітинної рідини (інтерстиційної рідини та плазми крові) призводить до виходу води з усіх клітин організму їх зморщування (порушення структури) порушення функції клітин. Найбільш чутливими до таких змін є клітини ЦНС, а особливо – клітини головного мозку.
При пониженні Росм., що може спричинити надходженням надлишку води, або втрата солей організмом, проходять протилежні зміни: за градієнтом осмотичного тиску вода рухається в клітини клітини набухають порушується їх структура та функції. Але і в даному випадку найбільше страждають клітини КГМ.
В підтриманні постійності Росм. найбільшу роль відіграють нирки, які при збільшенні Росм. здійснюють:
- затримку води в організмі (при цьому посилюється виділення гормона вазопресина, який посилює проникність дистальних канальців нефрона та збиральних трубочок для води її посилена реабсорбція врівноваження Росм.
- виводять із організму надлишок солей, а особливо хлорид натрію (при цьому пригнічується секреція гормона альдостерона, який посилює реабсорбцію йонів натрію і секрецію йонів калію посилення виведення йонів натрію, а разом з ним і йонів хлору з організму.
При підвищенні Росм. затримка води та виведення солей нирками сприяють нормалізації цього показника. Окрім того, у людини виникає мотивація спраги пошук та вживання води нормалізація Росм.
Онкотичний тиск – частина осмотичного тиску, що створюється білками (Ронк.). В утворенні онкотичного тиску найбільшу роль відіграють низькомолекулярні білки альбуміни – саме від їх вмісту в плазмі залежить, перш за все, Ронк.. Його нормальна величина складає 25-30 мм рт.ст.
Напівпроникною мембраною для онкотичного тиску є стінка капілярів – вона вільно пропускає розчинник (вода), але не пропускає білки, що створюють онкотичний тиск!!! Білки є осмотично активними речовинами – вони гідрофільні та утримують при собі достатньо велику кількість води. Оскільки, стінка капілярів не пропускає білки в міжклітинну рідину, то це сприятиме затримці води в капілярах. Саме тому, Ронк. Впливає на обмін води між кров’ю та інтерстеціальною рідиною.
На обмін води між кров’ю та тканинами за механізмом фільтрації-резорбції впливають:
-Ронк. крові (25-30 мм рт.ст.);
-Ронк. інтерстеційної рідини (3-5 мм рт.ст.);
-Рг.кр.- гідростатичний тиск крові на стінки капілярів (на початку капіляра складає 30 мм рт.ст., а в кінці – біля 15 мм рт.ст.);
-Рг.тк.- гідростатичний тиск інтерстеційної рідини на стінки капілярів (складає 3-4 мм рт.ст.).
Сумарна сила, що виникає внаслідок додавання чотирьох названих сил, визначає рух води з капілярів в тканини (фільтраційна сила) та із тканин в капіляри (резорбційна сила).
Ронк. крові перешкоджає виходу води з капілярів (білки не фільтруються самі та утримують при собі воду). Його величина однакова в артеріальній та венозній частині капіляра.
Ронк. інтерстеційної рідини сприяє виходу води з капілярів у тканини (білки інтерстеціальної рідини “тягнуть” на себе воду внаслідок своєї гідрофільності).
Рг.тк. перешкоджає виходу води з капілярів в тканини та діє однаково на артеріальний та венозний відділи капіляра.
Рг.кр. сприяє виходу води з капілярів в тканини. Величина цього тиску змінюється під час руху крові по капіляру (зменшується від 30 до 15 мм рт.ст.). Тому, сумарна сила спрямована з капіляра в тканини в артеріальному відділі капіляра – це фільтраційна сила, вона зумовлює вихід (фільтрацію) води та розчинених в ній речовин з капіляра в тканини. У венозному відділі капіляра сумарна сила має протилежний напрямок – з тканин в капіляр – резорбційна сила. Вона зумовлює повернення (резорбцію) води та розчинних в ній речовин із тканин в капіляр.
Якщо Ронк. крові знижується (довготривале голодування, хвороби печінки та нирок) збільшується фільтраційна сила та зменшується резорбційна збільшується фільтрація та зменшується резорбція рідини надлишок рідини накопичується в інтерстеційному просторі розвивається міжкілітинний набряк.
Якщо Ронк. крові підвищується, відбуваються протележні зміни обміну води: збільшується резорбційна сила та зменшується фільтраційна відбуваєтся мобілізація рідини з інтерстеційного простору, перехід її в кров розвивається міжклітинна дегідратація.
2.Ф-ции наружного среднего и внутреннего уха. Механизмы передачи звуковых сигналов в среднем и внутреннем ухе.
Ф-ции среднего 1)звукопроведение, т.е. доставку звуковой энергии к рецепторному аппарату улитки;