План 16 Тема: Дієслово у професійному мовленні.

Мета: поглиблення знань про дієслово: систему дієслівних форм, особливості словозміни дієслів; розширення знань про дієприкметник, безособові форми на-, но, - то , дієприслівник.

1. Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах.

2. Творення і вживання дієприкметників.

3. Творення і вживання дієприслівників.

4. Протокол. Витяг з протоколу.

Реферат на тему: Історія розвитку категорії часу в українській мові (давноминулий час).

Основна література: 1-8.

Додаткова література: 17, 21, 22.

Методичні поради

Розглядаючи перше питання, потрібно відзначити, що дієслово – найуживаніша частина мови, граматичні форми якої сприяють динамізму та констатації подій і явищ. Дієслово багате на синонімічні варіанти й водночас складне за своїми зв’язками з іншими словами. Зауважте, що дієслово існує у кількох формах: інфінітив (неозначена форма), родові форми, особові форми, дієприкметник, дієприслівник, безособові форми на -но, -то.

Усі дієслівні форми мають доконаний або недоконаний вид, є перехідними чи неперехідними. Що ж до використання зазначених форм та граматичних категорій дієслів у документах потрібно враховувати такі їх особливості: у документах використовуються тільки книжні дієслова та їх форми; інфінітив вживається із закінченням - ти; дієслово бути в усіх особах однини і множини теперішнього часу має форму є; доконаний вид твориться за рахунок префіксації; форми наказового способу передаються описовими лексичними засобами; перевага надається конструкціям з безособовими формами на -но, то- тощо.

У другому питанні потрібно зазначити, що активні дієприкметники теперішнього часу творяться за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч): правлячий, зростаючий. Особливо необхідно простежити як при перекладі з російської мови на українську відтворюються активні дієприкметники, а також звернути увагу на форми дієслова із суфіксом -шш- (-вши-). Дуже уважним потрібно бути і при перекладі українською мовою пасивних дієприкметників теперішнього часу, що вимагають описових конструкцій.

Відповідаючи на третє питання, потрібно наголосити на тому, що дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -учи- (-ючи-), -ачи- (-ячи-): працюючи, виконуючи, а дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -вши- (-ши-): перевіривши, виконавши. Дієприслівникові звороти в документах повинні стояти на початку речення так як сприяють динамічності мовлення.

Готуючись до четвертого питання, необхідно пам’ятати, що протокол – документ, у якому фіксується хід обговорення й ухвалення рішень на зборах, нарадах, засіданнях, конференціях із зазначенням місця, часу й мети, складу присутніх та змісту доповідей.

Протокол укладає офіційна компетентна особа, що засвідчує той чи інший факт. Залежно від повноти висвітлення ходу засідання чи наради протоколи бувають:

а) стислі, де фіксуються лише ухвали. У них вказується порядок денний, прізвища доповідачів, тих, хто виступив у дебатах та прийняті рішення.

б) повні, що містять виклад виступів і дають можливість скласти враження не тільки про характер зборів чи наради, а й про діяльність структури в цілому.

в) стенографічні, де всі виступи записуються дослівно.

Витяг з протоколу – це частина протоколу, оформлена належним чином на загальному, спеціальному або чистому аркуші паперу.